Дрофань Анатолій Павлович

|Ukrcenter= |Примітки=

Анатолій Павлович Дрофань
Погруддя Анатолія Дрофаня на батьківщині — у місті Ічні
Народився	17 листопада 1919(1919-11-17) м. Прилуки, тепер Чернігівська область, Україна
Помер	25 травня 1988(1988-05-25) (68 років) м. Київ, УРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	прозаїк
Сфера роботи	творче та професійне письмоd[1], дитяча та підліткова літератураd[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів	українська
Роки активності	1945 — 1988
Напрямок	історико-біографічна проза, дитяча література, сатира
Жанр	оповідання, повість, історичний і біографічний роман

Дрофа́нь Анато́лій Па́влович (17 листопада 1919, м. Прилуки, нині місто Чернігівської області, Україна — 25 травня 1988, Київ, УРСР) — радянсько-український письменник. Член Спілки письменників УРСР від 1958.

Біографія

Анатолій Дрофань народився в родині залізничника. Через кілька днів після того, як він народився у Прилуках, його батька перевели на роботу до Ічні. Оскільки він не встиг оформити документи про народження сина, то зробив це уже в Ічні^[2].

1935 року закінчив Ічнянську семирічну школу, після чого продовжив освіту на робітничому факультеті при Ніжинському педагогічному інституті. 1938 року вступив на філологічний факультет Київського університету. У зв'язку з війною закінчив його тільки в 1945 році.

Працював у редакціях республіканських газет «Молодь України», «Колгоспне село» та журналі «Україна».

Друкуватися А. П. Дрофань почав з 1945 року. Першу книжку видав у 1956 році.

З російської мови переклав низку творів Віталія Біанкі, Михайла Алексєєва.

Окремі твори Дрофаня перекладено російською, білоруською, казахською, німецькою мовами.

Основні видання

• Збірка оповідань для дітей середнього шкільного віку «Журка із Сонцеграда» (1956).
• Збірка сатиричних оповідань «Іменини» (1957).
• Книжка для дітей «Про барона, Мавру і мале вушко» (1959).
• Документальна повість «Коли ми красиві» (1962).
• Збірка оповідань «Троянди» (1963).
• Книжка для дітей «Коли я виросту» (1963).
• Книжка для дітей «Янехо» (1965).
• Збірка оповідань «Альбіон» (1967).
• Збірка оповідань «Земля для квітів» (1968).
• Повість «У кожному камені — іскра» (1971).
• Книжка для дітей «Загадка старої дзвіниці» (1971).
• Повість «Біла криниця» (1975).
• Історичний роман із часів гайдамаччини «Таїна голубого палацу» (1978).
• Збірка оповідань «Сонцелюби» (1979).
• Історико-біографічний роман «Буремна тиша» (1984) — про Степана Васильченка.

Література

• Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 136—137.
• Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 78.
• Міщенко Д. О. Дрофань Анатолій Павлович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 114.

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
2. Станіслав Маринчик. Про Анатолія Дрофаня і не тільки.^{[недоступне посилання з травня 2019]}