Добжинський Орден
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Добжи́нський орден (лат. milites Christi, milites Prucie, fratres de Dobrin, «воїни Христові», «воїни Пруссії», «Добринські брати»; пол. Dobrzynscy bracia, «Добжинські брати») — чернечий лицарський орден першої половини XIII ст. Заснований 1222 (1228) року мазовецьким князем Конрадом із німецьких і польських лицарів у ході Північних хрестових походів на території сучасної Польщі. Названий за іменем головної резиденції ордену в замку Добжині, центру Добжинської землі у Мазовії. Припинив існування 1237 року. Також відомий як Добринський Орден, Мазовецький Орден або Орден зірки і хреста. У Галицько-Волинському літописі добжинці виступають під назвами «крижевників (хрестоносців), темпличів (тамплієрів), яких звуть соломоничами»[1].
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Добжинь.