Джоан Робінсон
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Джоа́н Ва́йолет Ро́бінсон (англ. Joan Violet Robinson; 31 жовтня 1903, Кімберлі, Велика Британія, — 5 серпня 1983, Кембридж, Велика Британія) — британська економістка.
Джоан Робінсон | |
---|---|
англ. Joan Violet Robinson | |
Ім'я при народженні | англ. Joan Violet Maurice |
Народилася | 31 жовтня 1903(1903-10-31)[1][2][3] Camberleyd, Суррей, Англія, Сполучене Королівство[4][3] |
Померла | 5 серпня 1983(1983-08-05)[1][2][3] (79 років) Кембридж, Англія, Велика Британія[4][3] |
Країна | Велика Британія[3] Сполучене Королівство |
Діяльність | економістка, викладачка університету |
Alma mater | Школа святого Павла для дівчатd[4], Гертон-коледж (Кембридж)[4] і Кембриджський університет[5] |
Науковий керівник | Джон Мейнард Кейнс[5] |
Відомі учні | Амартія Кумар Сен[6] |
Знання мов | англійська[7][8] |
Заклад | Ньюнгем коледж[4] |
Членство | Американська академія мистецтв і наук і Британська академія |
Батько | Frederick Barton Mauriced[4][9] |
Мати | Margaret Helen Marshd[9] |
Брати, сестри | Nancy Mauriced[9] |
У шлюбі з | Austin Robinsond[4] |
Нагороди | |
Лідерка лівого кейнсіанства, яке справило величезний вплив на розвиток посткейнсіанського напрямку в сучасній економічній теорії.
На початку 30-х рр. виступила проти теорії досконалої конкуренції як механізму, що забезпечує рівновагу капіталістичної ринкової системи, і висунула теорію недосконалої конкуренції. У 50-х рр. обґрунтувала концепцію економічного зростання.
Роботи Дж. Робінсон відігравали важливу роль у критиці теорії граничної корисності та заснованій на ній концепції функціонального розподілу доходів. У 70-х рр. Робінсон приділяла увагу критичному аналізу ортодоксальної економічної теорії, висунувши положення про її глибоку кризу і необхідність оновлення на засадах посткейнсіанства.