![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/99/James_Brown_Live_Hamburg_1973_1702730029.jpg/640px-James_Brown_Live_Hamburg_1973_1702730029.jpg&w=640&q=50)
Джеймс Браун
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Джеймс Бра́ун (англ. James Brown; *3 травня 1933, Барнвелл, Південна Кароліна, США — 25 грудня 2006, Атланта, Джорджія, США) — американський співак, визнаний однією з найвпливовіших постатей у попмузиці XX століття. «Хрещений батько соула»[10], «містер Please Please Please» та «містер Динаміт», як він сам себе називав. За більш ніж 50-річну кар'єру вплинув на розвиток кількох музичних жанрів[11]. Працював у таких жанрах, як госпел, ритм-енд-блюз, фанк.
Джеймс Браун | |
---|---|
англ. James Brown | |
![]() | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | англ. James Joseph Brown |
Дата народження | 3 травня 1933(1933-05-03)[1][2][…] |
Місце народження | Барнвелл, Південна Кароліна, США |
Дата смерті | 25 грудня 2006(2006-12-25)[3][1][…] (73 роки) |
Місце смерті | Атланта[4] |
Причина смерті | пневмонія і серцева недостатність |
Поховання | Beech Islandd[5] |
Роки активності | 1945[6] — 2006 |
Громадянство | США[7] |
Національність | афроамериканці[8] |
Професії | автор-виконавець, співак, композитор, танцюрист, музичний продюсер, політик, піаніст, гітарист, виробник, саунд-дизайнер |
Співацький голос | баритон |
Інструменти | Вокал, гітара, бас-гітара, гармоніка, ударні, клавішні |
Жанри | соул[9], фанк, Ду-воп, блюз і госпел |
Лейбл | Federal, King, Try Me, Smash, People, Polydor, Scotti Bros. |
Нагороди | |
Godfather of Soul (Хрещений батько стилю "соул") – офіційна сторінка артиста | |
![]() |
Браун почав свою кар'єру як співак госпелу в Токкоа, штат Джорджія. Він приєднався до вокальної групи Gospel Starlighters (яка пізніше перетворилася на The Famous Flames[en]), заснована Боббі Бердом, у якій він був вокалістом[12][13]. Вперше з'явився у центрі уваги громадськості наприкінці 1950-х років як учасник гурту The Famous Flames із хітовими синглами «Please, Please, Please» та «Try Me[en]». Його слава досягла свого піка в 1960-х роках з концертного альбому Live at the Apollo[en] та хітових синглів, такі як «Papa's Got a Brand New Bag[en]», «I Got You (I Feel Good)[en]» та «It's a Man's Man's Man's World[en]».
Наприкінці 1960-х Браун перейшов від блюзу та заснованих на госпелі форм та стилів до глибоко «африканізованого» підходу до створення музики, який вплинув на розвиток фанк-музики[14]. До початку 1970-х років Браун повністю встановив фанк-звук після створення групи The J.B.'s[en] з такими синглами, як «Get Up (I Feel Like Being a) Sex Machine» і «The Payback[en]». Він також став відомий піснями соціальної спрямованості, у тому числі хітом 1968 року «Say It Loud – I’m Black and I’m Proud».
Музика спирається на широкий арсенал ударних та духових інструментів, як вокаліст Браун відзначається міцним, виразним голосом. Його вокальна техніка, повна фіоритур і прикрас, робить його найвпізнаванішим з вокалістів соулу. Також Браун вирізнявся екстатичним емоційним сценічним амплуа, що було проявом харизми артиста. Джеймс Браун був дуже плідним творцем — упродовж своєї довгої кар'єри, що тривала з кінця 1950-х до початку 1980-х років, він щорічно випускав по 4 альбоми, а у рекордному 1968 році — 9 альбомів. Його кар'єра була перервана фінансовими та правовими складнощами, які призвели до суперечливого кримінального процесу (ухилення від оподаткування) та ув'язнення[15]. В кінці 1990-х Браун повернувся на сцену, однак він вже не досягав попередньої популярності. Браун продовжував виступати та записувати до своєї смерті від пневмонії у 2006 році[16]. Браун був зарахований в 1 клас Національної зали слави ритм-енд-блюзу у 2013 році як музикант, а потім у 2017 році як автор пісень.
Браун записав 17 синглів, які посіли перше місце в Hot R&B/Hip-Hop Songs[17][18]. Він також є рекордсменом за кількістю синглів, що увійшли до чартів Billboard Hot 100, але не посіли перше місце[19][20]. Браун отримав нагороди від багатьох організацій, а також був включений до Зали слави рок-н-ролу та Зали слави піснярів[21]. В аналізі Джоела Вітберна[en] по чартах Billboard з 1942 по 2010 Браун займає перше місце в списку 500 кращих музикантів[18]. У 2004 році журнал «Rolling Stone» помістив його на сьоме місце у списку найвидатніших музикантів епохи рок-н-ролу. Rolling Stone також назвав Брауна найдосвідченішим музикантом усіх часів[22][23]. Знявся у кількох фільмах.