Після Лютневої революції в Росії заняття в училищі припинилися. На початку 1918 року повернувся до Курська, де був інструктором Губернської народної освіти, завідував Художньою секцією, оформляв свята. Того ж року працював фотографом в карному розшуці, викладав малювання в жіночій гімназії, оформляв агітпоїзди, театральні постановки, зокрема Курського драматичного театру[11]. З 20 вересня[lower-alpha 3] по 19 листопада 1919 року брав участь у боях під Курськом, як солдат укріпленого району. У тому ж році працював художником при Губернському військовому комісаріаті, оформлював агітаційні заходи, співпрацював із Курським відділенням Російського телеграфного агентства[12].
З 1920-х років— у Москві. У 1920—1925 роках навчався на поліграфічному факультеті у Вищих художньо-технічних майстернях, був учнем Володимира Фаворського та Гната Нівінського[13]. У 1925—1927 роках— член Товариства художників-станковистів (один із його організаторів); у 1928—1930 роках— художнього об'єднання «Октябрь»; у 1931—1932 роках— Російської асоціації пролетарських художників[14].
Викладав у Москві: протягом 1928—1930 років у Вищому художньо-технічному, у 1928—1934 роках— поліграфічному, у 1934—1946 роках— Художньому, у 1945—1952 роках— Прикладного та декоративного мистецтва[lower-alpha 4], у 1953—1957 роках— Архітектурному та у 1957—1963 роках— знову в Художньому[lower-alpha 5] інститутах. Серед учнів: Павло Аверков, Федір Волошко, Віталій Горяєв, Оксана Грудзинська, Микола Денисов, Валентина Деопік, Дмитро Домогацький, Борис Дятлов, Тетяна Єрьоміна, Елеонора Жаренова, Володимир Іллющенко, Аркадій Інтезаров, Енвер Ішмаметов, Леонід Карнаухов, Олександр КомаровЮлія Укадер.
плафони «Літній крос» (1937, темпера; фоє Центрального театру Червоної армії) та «Лижний пробіг Улан-Уде— Москва»/«Перехід лижниць-буряток від Улан-Уде до Москви» у павільйоні «Далекий Схід» на Всесоюзній сільськогосподарській виставці (1939, темпера);
фрески «Суперечка на межі» і «Селянське повстання 1905року» у розділі «Нове у селі» Всесоюзної сільськогосподарської виставки (1939);
Персональні виставки пройшли у Москві у 1935, 1943, 1957, 1966 та 1969 роках, у Ленінграді у 1936, 1957 та 1970 роках, Курську у 1966 році Києві та Ризі у 1967 році
Рига), у Венеції у 1971 році[17].
Публікації
Автор численних статей та питань мистецтва, зокрема[7]:
«До питання про монументальне мистецтво» («Искусство», 1934, №4, с. 3—5);
«Творче відрядження» («Искусство», 1935 №1, с. 157—161);
«Моя поїздка за кордон» («Творчество», 1936 №1, с. 9—10);
«Нові художники» («Искусство», 1938, №5, с. 59—72);
«Художники в метро» («Искусство», 1938 №6, с. 75—80);
«Мозаїка метро» («Творчество», 1938 №11, с. 14—17);
«В. Маяковський» («Искусство», 1940, №3, с. 50—52);
«Художник в архітектурі» («Известия», 18 січня 1941);
«Перекличка з минулим» («Огонёк», 1941, №8, с. 19);
«До питання про монументально-декоративний живопис» (Монументально-декоративне і декоративно-прикладне мистецтво. Збірка статей. Москва, АМ СРСР, 1951, с. 43—56);
«Розмова про улюблену справу» («Юність», 1957 №8, с. 65—66);
«Молоде мистецтво» («Известия», 17 вересня 1958);
«За велику тему в мистецтві» («Огонёк», 1958 №46, с. 8);
«Мистецтво великих форм» («Декоративное искусство СССР», 1959 №11, с. 13—20);
«Ф. Решетников» («Искусство», 1959 №10, с. 30—33);
«Творче життя. Виставка О. Осмьоркіна» («Творчество», 1959 №12, с. 12—14);
«М. Сар'ян» («Огонёк», 1960 №9, с. 30);
«Мистецтві нашому рости і рости. Нотатки художника» («Огонёк», 1960, №41, с. 16—17)
«З моєї робочої практики». Москва, 1961, 79 с.;
«Вчіться малювати. Бесіди з вивчаючи малювання». Москва, 1961, 224 с;
«Про почуття нового» («Художник и современность». Збірка. Москва, 1961, с. 233—245);
«Роль декоративно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні народу» («Коммунистическое строительство и задачи советского изобразительного искусства». Збірка. Москва, 1961, с. 39—49);
«Високе, світле мистецтво— народу» («Известия», 3 грудня 1961);
«Монументалісти, вперед!» («Декоративное искусство СССР», 1962, №6, с. 1—3);
Жива традиція («Правда», 4 березня 1964);
«Слово про Кончаловського» («Огонёк», 1966, №9, с. 8—9);
«Як я писав „Оборону Петрограда“» («Художник», 1967, №5, с. 33—34);
«Життя, мистецтво, час» («Огонёк», 1967, №45, с. 17).
Левченко В. В., Грива Т. А.. Выдающиеся деятели науки и культуры, уроженцы Курска. Дейнека Александр Александрович. // Встреча с Курском: Путеводитель-справочник.— Курск, 1993.— 175с.— 25 000прим.(рос.)
Дейнека, Александр Александрович // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия.— Москва: «Советская энциклопедия», 1971.— Т.3 (Молд. ССР — РСФСР).— С.667.(рос.);
Дейнека, Александр Александрович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь.— Москва: «Искусство», 1976.— Т.3 (Георгадзе—Елгин).— С.312—315.(рос.);
Дейнека Александр Александрович // Москва. Энциклопедия.— Москва: «Советская энциклопедия», 1980.— С.233.(рос.);
Дейнека Александр Александрович // Популярная художественная энциклопедия/ В. М. Полевой.— Москва: Советская энциклопедия, 1986.— Т.А—М.— С.210.(рос.);
М. В. Адамчик. Дейнека, Александр Александрович // 1750 Шедевров мировой живописи. 500 великих мастеров/ В. Н. Волкова.— Минск: Харвест, 2007.— С.124—125.— ISBN 978-985-16-0896-2.(рос.);
.svg){kind=small}
