Девід Мітчелл

|Ukrcenter= |Примітки=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мітчелл.

Девід Мітчелл
David Stephen Mitchell
Ім'я при народженні	David Stephen Mitchell
Народився	12 січня 1969(1969-01-12) (55 років) Ainsdaled, Сефтонd, Мерсісайд, Англія, Велика Британія[1][2]
Громадянство	Велика Британія
Місце проживання	Сицилія Хірошіма Мальвернd Ardfieldd
Діяльність	Письменник
Сфера роботи	Англійська література[3], художній вимисел[3][4], порівняльне літературознавство[5], американістика[5], англістика[5], літературна діяльністьd[6], проза[6], переклад[6], language educationd[6] і кіносценаристикаd[6]
Alma mater	Кентський університет і Hanley Castle High Schoold
Мова творів	Англійська
Роки активності	1999 — наш час
Жанр	Роман
Magnum opus	Написано іншимd, Сон № 9d, Хмарний атлас, Чорний Лебідь Грінd[3] і Тисяча осеней Якоба де Зутаd
Премії	2011 Commonwealth Writers Prize 2005 British Book Awards Literary Fiction Award 2004 Man Booker Prize for Fiction
Сайт: David Mitchell
Девід Мітчелл у Вікісховищі

Девід Мітчелл (англ. David Mitchell), 12 січня 1969  року — англійський письменник. Автор семи романів, два з яких, «Сон №9^[en]» та «Хмарний атлас», увійшли до короткого списку Букерівської премії.

Біографія

Девід Стівен Мітчелл народився в місті Саутпорт, Мерсісайд, Велика Британія. Але своє дитинство майбутній письменник провів у місті Малверн, Вустершир. Мітчелл вивчав американську та англійську літературу у Кентському університеті. Має ступінь магістра з компаративістики.

Після закінчення навчання Мітчелл протягом року жив на Сицилії, потім переїхав у Хіросіму, Японія, де викладав англійську мову японським студентам. Там він одружився з Кейко Йошіда. Зараз Мітчелл разом з дружиною й двома дітьми живуть у Ардфілді, Ірландія.^[7]

В своєму есе для видавництва «Рендом Гауз» Мітчелл пише: «Я завжди знав, що хочу бути письменником. Але до 1994 року, коли я приїхав в Японію, я не міг просто сісти і почати писати. Можливо, я б став письменником будь-де, але чи був би я тим самим письменником, якби останні шість років провів в Лондоні або Кейптауні, в шахті, або в цирку? Це моя відповідь самому собі.»^[8]

Девід Мітчелл — заїка, і вважає фільм «Король говорить!» (2010) найкращим фільмом, який розповідає про життя людини-заїки: «Я б мабуть і досі оминав цю тему, якби не написав майже автобіографічний роман „Під знаком чорного лебедя“, оповідачем якого є тринадцятирічний хлопчик-заїка.»^[9]

Син Мітчелла та Кейко Йошіда має розлад нервової системи аутизм. Аби привернути увагу суспільства до дітей-аутистів, Мітчелл та Кейко переклали з японської книгу Наокі Хігашіда^[en], тринадцятирічного японського хлопчика-аутиста «Чому я стрибнув^[en]».^[10]

Нині Мітчелл разом з родиною мешкає в місті Ардфілд, Ірландія. Пише новий роман, у якому збирається порівняти стародавню Японію і наполеонівську епоху.

Творчість

Перший роман Девіда Мітчелла — «Написано іншим^[en]» — вийшов друком у Британії в 1999 році. Події роману розвиваються по всьому світу, від Окінави до Монголії, й далі до Нью-Йорку 2000-х. Через весь роман читача ведуть дев'ять оповідачів, історії яких дивним чином переплітаються між собою. Книгу було відзначено Премією Джона Ріс-Луелліна як найкращу британську книгу року, написану автором до 35 років.

Два його наступні романи «Сон №9^[en]» (2001) та «Хмарний атлас»^[11] (2004), було включено в шорт-ліст Букерівської премії.^[12] Роман «Чорний Лебідь Грін^[en]», опублікований 2006 року, було відібрано у довгий список Букерівської премії.

У 2003 році Мітчелл увійшов до списку найкращих молодих британських письменників, за версією журналу «Granta».^[13] А 2007 року письменника було включено до списку 100 найвпливовіших людей світу, за версією журналу «Time».^[14]

2012 року на екрани вийшов науково-фантастичний фільм «Хмарний атлас», створений Томом Тиквером, Ланою та Ліллі Вачовські, за однойменним романом Мітчелла. За романом «Сон№ 9» було знято фільм з Мартіном Фріменом в головній ролі — «Загадка Вурмана^[en]», який було номіновано на премію БАФТА.^[15]

Шостий роман Девіда Мітчелла «Годинник з кісток^[en]», було опубліковано 2 вересня 2014 року.^[16] В інтерв'ю для «The Spectator» письменник сказав, що роман містить «трохи фантастики», а загалом він про «життя та смерть».^[17] 2014 року «Годинник з кісток» потрапив до короткого списку Букерівської премії.

2015 року став учасником артпроєкту Бібліотека майбутнього.

Бібліографія

Романи

• 1999 — «Написано іншим» («Ghostwritten»)
• 2001 — «Сон №9» («number9dream»)
• 2004 — «Хмарний атлас» («Cloud Atlas»)
• 2006 — «Під знаком чорного лебедя» («Black Swan Green»)
• 2010 — «Тисяча осеней Якоба де Зута» («The Thousand Autumns of Jacob de Zoet»)
• 2014 — «Кістяні годинники» («The Bone Clocks»)
• 2015 — «Дім на Збіччі» («Slade House»)

Оповідання

• «January Man» (2003) — «Січневий чоловік»;
• «What You Do Not Know You Want» (2004) — «Те, що ви хочете, але не знаєте про це»;
• «Preface» (2006) — «Передмова»;
• «Dénouement» (2007) — «Розв'язка»;
• «Judith Castle» (2008) — «Замок Джудіт»;
• «An Inside Job» — «Внутрішня справа»;
• «Character Development» (2009) — «Розвиток персонажа»;
• «Muggins Here» (2010) — «Дурники тут»;
• «Earth calling Taylor» (2010) — «Земля викликає Тейлора»;
• «Lots of Bits of Star» (2013) — «Багато шматочків зорі»;
• «Variations on a Theme by Mister Donut» (2014) — «Варіації на тему містера Пончика»;
• «The Right Sort» (2014) — «Правильний сорт».

Статті

• «Japan and my writing», есе — «Японія та мої твори»;
• «Enter the Maze» (2004) — «Зайди до лабіринту»;
• «Kill me or the cat gets it» (2005) — «Вбий мене, або кіт розуміє»;
• «On historical fiction» (2010) — « Про історичну літературу»;
• «Imaginary City» (2010) — «Уявне місто»;
• «Lost for words» (2011) — «Нема слів»;
• «Learning to live with my son's autism» (2013) — «Як навчитися жити з синовим аутизмом»;
• «David Mitchell on Earthsea — a rival to Tolkien and George RR Martin» (2015) — «Девід Мітчелл про Земномор'я — суперник Толкіна та Джорджа Мартіна».

Переклади українською

• Девід Мітчел, Сон № 9. Переклад з англійської: Олекса Негребецький; редактор: Ксенія Сладкевич. Київ: Видавництво агенції MSBrand Corporation, 2008. 416 сторінок. ISBN 978-966-2973-00-6^[18]
• Девід Мітчелл. Кістяні годинники. Пер. з англ. Катерина Дудка, Остап Українець. — Харків: видавництво Жорж, 2022. — 624 с. ISBN 978-617-8023-11-9^[19]
• Девід Мітчелл. Тисяча осеней Якоба де Зута. Пер. з англ. Олена Любенко. — Харків: видавництво Жорж, 2023. — 588 с.

У 2023 році видавництво «Жорж» готує до публікації ще два романи Девіда Мітчелла в українському перекладі: «Дім на Збіччі» та «Хмарний атлас»^[20].

Примітки

1. Internet Speculative Fiction Database — 1995.

   d:Track:Q2629164
2. The Encyclopedia of Science Fiction / P. Nicholls, J. Clute, D. Langford — ISSN 3049-7612

   d:Track:Q720787d:Track:Q3133864d:Track:Q7176095d:Track:Q5099499
3. VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.

   d:Track:Q54837d:Track:Q54919
4. Бібліотека Конгресу — Library of Congress.

   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
5. Deutsche Nationalbibliothek Record #12919302X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
6. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
7. David Mitchell, The Art of Fiction No. 204, The Paris Review, архів оригіналу за 15 січня 2021, процитовано 6 квітня 2016
8. Bold Type: Essay by David Mitchell. Randomhouse.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2014. Процитовано 28 серпня 2013.
9. «Lost for words». Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 6 квітня 2016.
10. Tisdale, Sallie (23 серпня 2013). Voice of the Voiceless. New York Times. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 1 вересня 2013.
11. «Істина завжди одна». Суперструнна реальність Девіда Мітчелла. журнал "Всесвіт", №9-10 2014. Архів оригіналу за 20 січня 2017.
12. Man Booker Prize Archive. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 6 квітня 2016.
13. Mitchell, D. (2003). Best of Young British Novelists 2003: The January Man. Granta (81). Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 6 квітня 2016.
14. The Time 100. Time. 3 травня 2007. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 1 травня 2010.
15. Link to video. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
16. New David Mitchell novel out next autumn. The Bookseller. 26 листопада 2013. Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 28 листопада 2013.
17. Interview with a writer: David Mitchell. The Spectator. 25 січня 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 27 січня 2013.
18. Електронний архів книг програми «Проект перекладів» Міжнародного фонду «Відродження» — Девід Мітчелл. Сон номер 9
19. Тиктор медіа: Рецензія на український переклад
20. Анонс видавництва «Жорж» на 2023 рік

Джерела

• «The world begins its turn with you, or how David Mitchell's novels think». In B. Schoene. The Cosmopolitan Novel. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2009.
• Dillon, S. (ed.). David Mitchell: Critical Essays. Kent: Gylphi, 2011.

Посилання

• Official website [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]«Writing: Playing With Structure» by David Mitchell] at BBC.co(англ.)
• «Character Development» by David Mitchell [Архівовано 13 липня 2013 у Wayback Machine.], a short story from The Guardian (2009)
• «David Mitchell, the Experimentalist» [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.], New York Times Magazine^[en], June 2010
• «The Floating Library: What can't the novelist David Mitchell do?» [Архівовано 9 вересня 2013 у Wayback Machine.], The New Yorker, 5 July 2010
• «David Mitchell: The philosophy of stories and The Wire», 3news.co.nz, 12 August 2011Number 9 Dream. 'Bookworm' (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Michael Silverblatt^[en]. 'KCRW'. May 2002. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
• David Mitchell's profile at the official Man Booker Prize site
• Девід Мітчелл на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)

• Adam Begley (Summer 2010). David Mitchell, The Art of Fiction No. 204. Paris Review. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 6 квітня 2016.
• Linklater, A. (22 вересня 2007). The author who was forced to learn wordplay. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 23 вересня 2007.
• David Mitchell — How I Write, Untitled Books, May 2010