Данилевський Олександр Якович

Данилевський Олександр Якович (10 грудня 1838, Харків — 8 червня 1923, Петроград) — український біохімік, фізіолог і фармаколог, основоположник біохімії як науки, член-кореспондент Петербурзької АН, професор і завідувач кафедри медичної хімії та фізики, нормальної фізіології і фармакології в Харківському університеті, професор Казанського університету та ректор Військово-медичної академії міста Санкт-Петербург. Брат українського фізіолога Василя Яковича Данилевського.

Данилевський Олександр Якович
Народився	10 грудня 1838(1838-12-10) Харків, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	18 червня 1923(1923-06-18) (84 роки) Петроград, РСФРР, СРСР
Поховання	Івано-Усікновенське кладовище
Місце проживання	Q55739091?, Gogol streetd, Казань
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	біохімік, викладач університету
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	Казанський державний університет ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Брати, сестри	Данилевський Василь Якович Данилевський Костянтин Якович
Данилевський Олександр Якович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилевський.

Олександр народився 10 грудня 1838 року в Харкові, у родині годинникаря Якова й Олени Данилевських. Пізніше в пари народиться ще один син — Василь, якій увійде в історію, як засновник і директор органотерапевтичного інституту (нині Інститут проблем ендокринної патології імені В. Я. Данилевського НАМН України), академік АН Української РСР, заслужений діяч науки та заслужений професор УРСР.^[1]

Навчався за власний кошт у Харківському університеті та за кордоном. 1863 року у Харківському університеті захистив докторську дисертацію «Про специфічно впливаючі тіла натурального та штучного соків підшлункової залози». З 1863 року професор Казанського університету, завідував кафедрою медичної хімії і фізики, нормальної фізіології, фармакології. О. Данилевський поруч з педагогічною діяльністю займався науковими розвідками. Основні праці присвячено ферментам, хімії білків і питанням харчування. В 1886 році обраний професором медичної хімії в Харкові, завідувач кафедри медичної хімії та фізики, нормальної фізіології і фармакології в Харківському університеті. Ще у 1886 році експериментально дослідив можливість синтезу білковоподібних речовин із пептинів за участю ферментів, довів наявність у клітинах агентів, стимулюючих дію ферментів, а згодом (у 1901) й навів докази вмісту в тканинах так званих антиферментів — антипепсину і антитрепсину. Вивчав білки м'язової та мозкової тканин, на підставі досліджень запропонував оригінальну теорію будови білкової молекули, «теорію елементарних рядів». Ініціював і разом із братом В. Данилевським у 1888 році організував видання першого спеціального журналу з питань фізіології — «Физиологический сборник».

Реферував в різноманітних виданнях досягнення біохімії.

Примітки

1. Марися Тишкевич (10 грудня 2020). Олександр Данилевський — основоположник біохімії як науки. uain.press. Український інтерес. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.

Джерела

• Українці в світі. Олександр Данилевський^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• БСЕ. Данилевский Александр [Архівовано 20 серпня 2013 у Wayback Machine.]