Гуго д'Ібелін

Гуго д'Ібелін (фр. Hugues d’Ibelin; до 1133 — бл. 1170) — сеньйор Рамли й Ібеліна (на території сучасного Ізраїля), барон Єрусалимського королівства з впливового Ібелінського дому.

Гуго д'Ібелін
Народився	1130
Помер	1170
Країна	Єрусалимське королівство
Діяльність	Хрестоносці
Учасник	Crusader invasions of Egyptd, Siege of Ascalond і Siege of Paneasd
Титул	Lord of Ibelind і lord of Ramlad
Рід	Ібелінські
Батько	Барісан д'Ібелін[1]
Мати	Helvis of Ramlad[1]
Брати, сестри	Баліан д'Ібелін, Балдуїн д'Ібелін, Ermengarde of Ibelind[1] і Stephanie of Ibelind
У шлюбі з	Агнес де Куртене і Агнес де Куртене

Біографія

Гуго був старшим сином Барісана д'Ібеліна і Ельвіс з Рамли. Після смерті Барісана в 1150 році, Ельвіс вийшла заміж за конетабля королівства Манассе д'Іержа, одного з вірних прибічників королеви Мелісенди в її боротьбі зі своїм сином Балдуїном III.

Манассе був вигнаний в 1152 році, коли Балдуїн здобув верх у боротьбі проти Мелісенди і дозволив Гуго успадкувати Рамлу, володіння матері. Гуго взяв участь у захопленні Аскалона в 1153 році, а в 1157 потрапив у полон у битві при Баніас і був відпущений, можливо в наступному році.

У 1159 році він відвідав князівство Антіохію і зустрівся з візантійським імператором Мануїлом Комніном, який прибув для затвердження свого сюзеренітета над князівством. Гуго брав участь в експедиції Амальріка I Єрусалимського в Єгипет в 1167 році і відповідав за будівництво мосту через Ніл. Хрестоносці в той час були в союзі з єгипетським султаном проти Асад ад-Діна Ширкуха ібн Шаді, полководця атабека Нур ад-Дін Махмуда, який також виборював контроль над Єгиптом. Гуго був відправлений до Каїра, щоб обороняти місто разом з Камілем, сином султана, і став першим хрестоносцем, що побував у палаці султана. При облозі Більбейса під час тієї ж кампанії, згідно з сімейною легендою, Гуго був врятований Філіппом де Міллі після того, як зламав ногу і впав з коня^[2].

Гуго помер близько 1170 року під час паломництва в Сантьяго-де-Компостела. Його володіння, Ібелін і Рамла, перейшли до його молодшого брата Балдуїна д'Ібеліна. Інший Гуго д'Ібелін був сином Жана Старого, сеньйора Бейрута, і доводився внучатим племінником цьому Гуго.

Шлюб

У 1163 ріку одружився з Агнес де Куртене (1133 — вересень 1184 / 1 лютого 1185), дочкою графа Едеси Жослена II і Беатріси, колишньої дружини Амальріка та матері Балдуїна IV. Можливо, Агнес вже була заручена з ним до 1157, але вийшла заміж за Аморі після полону Гуго. Аморі розлучився з нею, перш ніж коронувався у 1163 році.

Дітей в шлюбі не було.

Примітки

1. WikiTree — 2005. — ed. size: 23699588

   d:Track:Q1074931
2. Malcolm Barber, "The career of Philip of Nablus in the kingdom of Jerusalem," in The Experience of Crusading, vol. 2: Defining the Crusader Kingdom, Peter Edbury and Jonathan Phillips, eds. (Cambridge University Press, 2003), pg. 61.

Література

• William of Tyre, A History of Deeds Done Beyond the Sea. E. A. Babcock and A. C. Krey, trans. Columbia University Press, 1943.
• Peter W. Edbury, John of Ibelin and the Kingdom of Jerusalem. Boydell Press, 1997.
• H. E. Mayer, "Carving Up Crusaders: The Early Ibelins and Ramlas", in Outremer: Studies in the history of the Crusading Kingdom of Jerusalem presented to Joshua Prawer. Yad Izhak Ben-Zvi Institute, 1982.
• Steven Runciman, A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem. Cambridge University Press, 1952.