Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Амальрі́к I (лат. Amalricus І; 1136 — 11 липня 1174) — король Єрусалиму (1163—1174). Граф яффський (1151—1167). Представник Анжуйського дому. Народився в Єрусалимі. Син єрусалимського короля Фулько I та королеви Мелісенди, доньки короля Балдуїна II. Зайняв трон після смерті Балдуїна III. Здійснив ряд походів проти Фатимідського халіфату в Єгипті (1163—1169). Уклав і підтримував союз із Візантією проти спільних ворогів — турків-сельджуків і арабів (1167). За його наказом тірський архієпископ Вільгельм написав 23-х томну «Історію» хрестових походів і Єрусалимського королівства. Помер в Єрусалимі від пропасниці. Його трон успадкував син Балдуїн IV, хворий на проказу.
| Амальрік I | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 лютого 1163[1] — 11 липня 1174 | ||
| Попередник: | Балдуїн III | |
| Наступник: | Балдуїн IV | |
| Народження: | 1136[2] | |
| Смерть: |
11 липня 1174[2][3][4] Єрусалим, Єрусалимське королівство | |
| Причина смерті: | дизентерія | |
| Країна: | Єрусалимське королівство | |
| Релігія: | католик | |
| Рід: | Анжуйська династія | |
| Батько: | Фулько | |
| Мати: | Мелісенда I | |
| Шлюб: | Агнес де Куртене і Марія Комнінаd | |
| Діти: | Балдуїн IV[3], Сибіла I[3] і Ізабела Єрусалимська[5] | |
Народився в Єрусалимі у 1136 році. Був сином Фулько I та Мелісенди. Здобув ґрунтовну освіту. Знав окрім французької арабську мову та латину. Не відігравав суттєвої політичної ролі за часи правління матері. У 1151 році стає графом Яффи. У протистоянні Мелісенди з Балдуїном III підтримав першу. Тим не менше після поразки матері зберіг свої володіння. До того ж у 1153 році отримав місто Аскалон, яке того року було захоплено його братом Балдуїном III.
Після смерті Балдуїна III 10 лютого 1163 року[1] Амальрік став домагатися Єрусалимського трону. Але йому став на заваді патріарх Фульхерій, який поставив умовою розірвання укладеного в 1157 році шлюбу Амальріка з Агнесою Куртене. Амальрік пішов на це й того ж року був коронованим на короля Єрусалиму. Разом з тим діти від цього шлюбу були визнані законними з правами спадкоємства батькової влади.
.jpg)
У своїй зовнішній політиці Амальрік I звернув увагу на фатимідський Єгипет, який поринув у чвари. Водночас король намагався налагодити мирні стосунки з Нур-ад-Діном, атабеком Алепо та Дамаску. У 1163 році під приводом несплати Єгиптом щорічної данини Амальрік I вдерся до цієї країни. Король завдав поразки єгиптянам у битвах при Пелусії. Втім, отримавши величезний викуп, повернувся до дому. У 1164 році Амальрік I знову втрутився в єгипетські справи, щоб не дати перемогти просирійській партії. Він розбив командувача сирійським військом Ширкуха в битві при Білбейсі й змусив того відступити з Єгипту. Того ж року став регентом князівства Антіохійського та графства Триполійського, володарі яких потрапили у полон до Нур-ад-Діна. Саме Амальрік I сприяв визволенню Боемунда III Антіохійського та Раймунда III Триполійського з полону. Водночас у 1166 році уклав союзний договір з Візантійською імперією.
У 1167 році розпочалися нові бойові дії в Єгипті. Сюди повернувся Ширкух, а Амальрік закликав на допомогу візир Шавар. Зрештою за допомоги візантійського флоту Амальрік I завдав рішучої поразки Ширкуху біля Олександрії, якою згодом заволодів. Втім король не міг її утримувати, тому відступив до свого королівства. Навзаєм візир Шавар дав Амальріку I величезну суму грошей. У 1168 році він знову вирушив до Єгипту, де зруйнував місто Білбейс та захопив Каїр. Візир Шавр вимушений був відкупитися 2 млн золотих монет. Але після відходу короля з Єгипту сюди прибув з військом Ширкух.
У 1169 році владу в Єгипті захопив Ширкух, який помер того ж року, передавши титул візира Салах-ад-Діну. В цій ситуації Амальрік I вирішив діяти більш рішуче. Він скликав велику коаліцію для підкорення Єгипту, але зазнав невдачі. У 1169 році Амальрік сам вдерся до Єгипту. Втім у боях під Дамієтою не зміг перемогти Салах-ад-Діна й відступив до себе. У 1170 році Салах-ад-Дін у свою чергу захопив важливе портове місто Ейлат, що забезпечувало торговельний зв'язок Єрусалимського королівства з державами уздовж Червоного моря. У відповідь Амальрік I уклав союз з Вільгельмом II, королем Сицилії.
У 1174 році після смерті Нур-ад-Діна Амальрік вдерся до Сирії, взявши в облогу місто Баніас, але не зумів його здобути. На зворотньому шляху захворів на дизентерію і помер в Єрусалимі 11 липня того ж року.
1.Дружина — Агнес (1133—1184), донька графа Жоселена II Куртене
Діти:
2. Дружина — Марія (1154—1217), внучата племінниця Мануїла I Комніна
Дочка:
| 8. Готфрід II, гатинський граф | ||||||||||||||||
| 4. Фульк IV, анжуйський граф | ||||||||||||||||
| 9. Ерменгарда, анжуйська графиня | ||||||||||||||||
| 2. Фульк I, король Єрусалиму | ||||||||||||||||
| 10. Симон І, монфортський сеньйор | ||||||||||||||||
| 5. Бертрада, монфортська сеньйорина | ||||||||||||||||
| 11. Агнеса, еврська графиня | ||||||||||||||||
| 1. Амальрік I, король Єрусалиму | ||||||||||||||||
| 12. Гуго І, ретельський граф | ||||||||||||||||
| 6. Балдуїн II, король Єрусалиму | ||||||||||||||||
| 13. Мелісенда, монлерлійська графиня | ||||||||||||||||
| 3. Мелісенда I, єрусалимська принцеса | ||||||||||||||||
| 14. Гавриїл, мелітенський князь | ||||||||||||||||
| 7. Морфія, мелітенська князівна | ||||||||||||||||
| 15. невідомо | ||||||||||||||||
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
