Григор'єв Никифор Олександрович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Никифор Олександрович Григор'єв (за однією з версій, справжнє ім'я Никифір Олександрович Серветник[2]; 9 лютого 1884(18840209), село Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області (за іншими даними — село Верблюжка, нині — Новгородківського району Кіровоградської області, чи — село Григор'євка, нині — Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області) — 27 липня 1919, село Сентове, нині с. Родниківка, Олександрівський район Кіровоградська область) — український та радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби Української революції, та радянсько-української війни 1917—1921 років, один з яскравих представників явища Отаманщини[3].
Никифір Олександрович Григор'єв-Серветник | |
---|---|
Ім'я при народженні | Никифір Олександрович Серветников [1] |
Прізвисько | Отаман Григор'єв |
Народився | 9 лютого 1884(1884-02-09) с. Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області |
Помер | 27 липня 1919(1919-07-27) (35 років) с. Сентово, нині с. Родниківка, Олександрівський район, Кіровоградська область ·вбивство |
Підданство | Російська імперія |
Національність | українець[джерело?] |
Діяльність | військовик |
Alma mater | Чугуївське військове училище |
Учасник | Російсько-японська війна, Перша світова війна, Одесько-Миколаївська операція, Григор'ївське повстання і Французька інтервенція в Одесі та Криму |
Посада | Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1919) |
Військове звання | Штабскапітан(1917), Підполковник (1917), сотник Армії Української Держави (1918), начальник дивізії Української Червоної Армії (1919) |
Партія | Українська комуністична партія (боротьбистів) |
Конфесія | православний[джерело?] |
Нагороди | |
Кадровий офіцер (штабс-капітан) Російської імператорської армії; підполковник Армії Української Народної Республіки (1917); один з отаманів Українського Вільного Козацтва (1917—1919), сотник Запорозької дивізії Армії Української Держави (1918); повстанський отаман Степової України (1918), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918—1919); командир 1-ї бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ї Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919); керівник антибільшовицького повстання на Півдні України та головнокомандувач об'єднаної Української Повстанської Армії (1919), самопроголошений гетьман України (1919).