Loading AI tools
український політичний діяч, член УВО і ОУН З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Володи́мир Григо́рійович Горбови́й (30 січня 1899, Долина — 21 травня 1984, Ходорів, Львівська область) — український громадсько-політичний діяч, член УВО і ОУН, адвокат у Галичині, оборонець у політичних процесах. Почесний громадянин Долини.
Володимир Горбовий | ||
| ||
---|---|---|
листопад 1928 — грудень 1928 | ||
Попередник: | Роман Сушко | |
Наступник: | Богдан Гнатевич | |
Народження: |
30 січня 1899 Долина, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | |
Смерть: |
21 травня 1984 (85 років) Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, Українська РСР | |
Національність: | Українець | |
Ступінь: | доктор філософії | |
Партія: | УВО (1920–1929) | |
Військова служба | ||
Роки служби: | 1918—1984 | |
Приналежність: | Армія УНР, УГА | |
Звання: | Сотник | |
Битви: | Перша світова війна
|
Народився у місті Долина (дільниця Оболоня). Закінчив Стрийську гімназію. Вищу освіту отримував в університетах Львова, Праги і Кракова. Знав декілька іноземних мов, був глибокоерудованою людиною. Ще замолоду виділявся серед загалу пунктуальністю, правдолюбством і принциповістю, товариші називали його «людиною із чистої сталі»[1].
Під час Першої світової війни воював у складі австрійської армії. На Італійському фронті втратив око. За іншими джерелами, цю травму він отримав у бою під Козятиним під час наступу українського війська на Київ у 1919 році[1] (з 1918 року перебував в Українській галицькій армії). У міжвоєнний період студіював юридичні науки в Празі.
В УВО з 1920 р., повітовий командант на Долинщині, шеф штабу Начальної Команди у Львові (1922 р.), керівник зв'язку між Начальною і Крайовою Командами. З листопада по грудень 1928 року виконував обов'язки крайового команданта УВО.
У 1934 р. став одним з перших в'язнів концтабору Берези Картузької.
З 1929 р. перебуває у лавах ОУН. У судових процесах 1935-36 рр. над Степаном Бандерою виступав у суді як його адвокат. Володимир Горбовий був також близьким другом Євгена Коновальця[1]. З 1939 р. мешкає у Кракові. Голова комісії Державного планування при Революційному Проводі ОУН, Голова Президії ІІ Великого Збору ОУН, обраний Генеральним Суддею, Голова Українського Національного Комітету (1941 р.).
В'язень німецьких тюрем, звільнений в липні 1942 р. за станом здоров'я.
1 липня 1947 р. заарештований у Празі, переданий полякам, які передали В. Горбового до рук більшовиків (9 липня 1948 р.). Засуджений на 25 років, відбув покарання повністю у сибірських концтаборах, наживши важку форму туберкульозу[1]. Близько співпрацював з в'язнями Михайлом Сорокою та Петром Дужим.
Звільнений 1 серпня 1972 р. Повернувся до рідного села, де йому надала прихисток Аделя Семків. Жив у Долині під постійним наглядом, тільки найближчі друзі наважувались відвідувати репресованого правника[2].
Помер раптово у 1984 р. Похований на міському кладовищі Долини.
У 2008 році рішенням Долинської міської ради Володимиру Горбовому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Долина» посмертно.
24 вересня 2015 року на його честь названо вулицю в Долині[3].
18 жовтня 2015 року освячено новий пам'ятник на могилі, за участю його дочки Володимири[4][5].
24 серпня 2016 року, з нагоди 25-річниці незалежності України під упорядкуванням Мґр. Олега Павліва та о. Ігоря Пелехатого вийшла друком книга спогадів д-ра Володимира Горбового «Погода совісті»[6].
20 вересня 2017 року відбулася урочиста презентація книги спогадів д-ра Володимира Горбового «Погода совісті» в Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби імені Степана Бандера за участі її упорядників Мґр. Олега Павліва та о. Ігоря Пелехатого.[7]
Був двічі одружений, з другою дружиною літераторкою Ганною Павенцькою виховали доньку.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.