Голик Олександр Захарович

Олександр Захарович Голик (16 квітня 1904, с. Мерефа Харківська область — 5 березня 1991, Київ) — український науковець. Доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР (5.05.1966). Ректор Київського університету (1951–1955). Член ЦК КПУ в 1952—1956 роках.

|Посада=

Голик Олександр Захарович
Народився	16 квітня 1904(1904-04-16) Мерефа, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	5 березня 1991(1991-03-05) (86 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Інститут народної освіти
Галузь	фізика
Заклад	Київський держуніверситет Тараса Шевченка
Посада	Ректор Київського університету
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Аспіранти, докторанти	Шиманська Олена Трохимівна
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голик.

Життєпис

Народився 16 квітня 1904 р. у селі Мерефа Харківської губернії, тепер Харківської області. У 1931 р. закінчив Інститут народної освіти у м. Дніпропетровську. У 1937 р. захистив кандидатську, у 1950 — докторську дисертацію. Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1945 р. він створив лабораторію молекулярної фізики у Інституті фізичної хімії Академії наук УРСР. У Київському університеті створив кафедру і спеціалізацію «молекулярна фізика». Роботи професора Голика були спрямовані на встановлення зв'язків фізичних властивостей рідин з їхньою молекулярною будовою. Відкриті ним ізов'язкісні рідини мають крім наукового, велике практичне значення. Його наукова діяльність пов'язана з фізикою рідин, фазових переходів і критичних явищ, фізикою полімерів та фізикою біологічних об'єктів. Створив лабораторії аеродисперсних систем та фізики полімерів. Завідувач кафедри молекулярної фізики, професор.

У 1951– листопаді 1955 року — ректор Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Звільнений із посади «за станом здоров'я».

У 1958–1962 рр. — декан Фізичного факультету Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

Керував комісією при Мінвузі СРСР з координації наукових досліджень рідкого стану речовин, був членом науково-технічної ради при Мінвузі УРСР, заступником відповідального редактора Українського фізичного журналу, заснував міжвідомчий збірник «Фізика рідкого стану» і 10 років очолював його редколегію. У період з 1953 по 1970 під його керівництвом було підготовлено і проведено 10 Всесоюзних нарад з фізики рідин.

Був членом Президії обкому профспілки працівників вищої школи і наукових установ Дніпропетровська, член парткому АН УРСР, член парткому Київського університету, вченим секретарем АН УРСР.

Наукові праці

Опублікував понад 200 наукових праць. Підготував близько 40 кандидатів та докторів наук.

Нагороди

Нагороджений 5 орденами та 30 медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1959), багатьма грамотами ЦК ВЛКСМ, Мінвузу СРСР та УРСР.

Посилання

• Фізичний факультет Київського університету
• Православіє в Україні [Архівовано 24 березня 2013 у Wayback Machine.]