Loading AI tools
Герць (герець[1]) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель; боротьба думок, поглядів.
Група відчайдухів та сміливців серед запорізьких козаків перед боєм виходила зі строю та наближалася до супротивника ближче ніж на відстань пострілу рушниці і починали лайкою або жестами знущатись і кепкувати з ворога, доводячи його до люті та сказу викликаючи напруженість і знервованість у лавах ворога. Часто при цьому наражаючи себе на рушнично-гарматний вогонь, що інколи призводило до загибелі сміливців.
Враховуючи специфіку козацького війська, зі своєрідною формою військової дисципліни і відсутністю писаних статутів, ця військова традиція була виключно їхньою характерною ознакою. Так, наприклад, поляки, татари та інші вороги запорозького козацтва герця не мали та подібні акції не практикували.
Проте окрім кепкування із супротивника на герць покладалися також й інші практичніші завдання. Герць виконував також функції бойового розвідувального дозору в сучасному розумінні. Козаки часом також зустрічали авангард супротивника й на місці давали йому відсіч.
- Уманський полковник Іван Ганжа, попередньо здійснивши кілька успішних герців, загинув на герці у ході Пилявецької битви 1648 року.
- У 1656 році під час облоги Старого Бихова на герці загинув наказний гетьман Війська Запорізького Іван Золотаренко.[2]
Герць згадується у народних думах, художній та історичній літературі:
- Гей, нумо, хлопці, до зброї! На герць погуляти, слави здобувати! (запорозький марш).[3]
- Тоді будеш, вражий ляше, вдачею хвалиться, коли спробуєш зі мною та й на герці биться (дума).
- Завзятий, як перець, поки не вийде на герець (М. Номис).[4]
- Благословляю тебе на герці погуляти (Микола Костомаров «Історичні монографії та дослідження»).[5]
- Підіймай шаблю, виходь на герць! (Михайло Старицький «Богдан Хмельницький»).[6]
- Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць (Володимир Сосюра).
- «Воріженьки» таки були милі й безобидні, а війни, власне, ніякої й не було, був тільки «герць», така парада, гулянка. «Козаченьки» йшли на «герць погуляти» з «воріженьками» (Іван Багряний «Огненне коло»).[7]
- Про тих хлопців, що не пройшли випробування до двадцяти п'яти років, помалу забували: вони ставали безіменними землевласниками, що не спромоглися стати на герць і сказати «все або ніщо» (Стівен Кінг «Шукач» у перекл. Олени Любенко).
- День скінчився словесними герцями (Яків Качура).
- Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об'явився своєї мами! (Валер'ян Підмогильний «Місто»).
- І сміявся гнилим сміхом, висміював ії впертість, із якою вона ставала на герць із невблаганною мораллю віків. (Олександра Свекла. «Надломлені серцем»)[8]
Історична розвідка Олени Апанович «Герць паперових лицарів» присвячена поширенню серед запорожців картярської забави.[9]
Сцени герцю час від часу відтворюються в кінофільмах про козацький період історії України:
Інтернет-видання ProUA у статті під заголовком «Проти Бульби на герць послали Хмельницького» протиставляє російському агітпропу «Тарас Бульба» український фільм «Богдан Зиновій Хмельницький».[10]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
