Герцик Мирослав Степанович

Герцик Мирослав Степанович (6 грудня 1935 р., Болехів, Івано-Франківська область — 24 вересня 2024, Львів )  — провідний український тренер із веслування, організатор фізкультурно-спортивного руху, почесний ректор Львівського державного університету фізичної культури, член-кореспондент Української Академії наук, відмінник освіти України^[2].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герцик.

Герцик Мирослав Степанович
Народився	6 грудня 1935(1935-12-06) Болехів, Станиславівське воєводство, Польська Республіка
Помер	24 вересня 2024(2024-09-24)[1] (88 років) Львів, Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
Нагороди

Біографія

У 1957 році з відзнакою закінчив Львівський державний інститут фізичної культури. Один з найкращих веслярів України 60-х років. Чемпіон СРСР (1962), неодноразовий чемпіон України (1959—1963). Майстер спорту СРСР з веслування на байдарках і каное^[2].

Працював тренером у Львівському спортивному товаристві «Спартак», де започаткував новий для Львова вид спорту — веслування. Тренер збірних команд УРСР та СРСР (1964—1984). Засновник львівської школи веслування. Виховав 9 майстрів спорту міжнародного класу, 48 майстрів спорту, серед них чемпіони України, СРСР, Європи, світу, з який найтитулованіші — Василь Береза, Роман Вишенко, Іван Ковальчук, Павло Редько, Роман Карбівник, Іван Хрущак, Валентина Примак, Сильвестр Дмитрів, Роман Нагірний, Богдан Мороз. 12 його учнів стали Заслуженими тренерами України і СРСР.

У 1963—1969 рр. успішно працював головою Львівського міського комітету з фізичної культури і спорту, в 1990—1992 рр. — головою Львівського обласного спортивного комітету^[2], де з його ініціативи було введено і апробовано нові форми організації фізкультурно-спортивного руху.

У 1990 році був одним з організаторів створення Української Спортивної Асоціації на Львівщині. Був одним з ініціаторів і засновників, а згодом віце-президентом Національного Олімпійського Комітету України (1990—1999 рр.). Учасник міжнародної естафети олімпійського вогню (Київ, 2004). У 1992 — 2006 роках — ректор Львівського державного університету фізичної культури. Автор понад 30 наукових праць з проблем фізичного виховання та спорту, автор підручника «Вступ до спеціальностей галузі фізичної культури і спорту», співавтор видання «Золоті сторінки олімпійського спорту України». З 1997 року очолює гуманітарну секцію відділення фізичної культури Української Академії наук, є членом Львівського обласного товариства «Просвіта». Бере активну участь в суспільно-політичному житті. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2005), медаллю «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» (2001)^[2].

Протягом 30 березня 2009 -- 1 жовтня 2010 року працював головою Відділення Національного олімпійського комітету України у Львівській області^[2].

Автор понад 60 наукових праць^[2].

24 вересня 2024 року помер у Львові на 88 році життя^[3].

Відзнаки

• Заслужений тренер України (1967);
• «Відмінник освіти України» (1997);
• Почесна відзнака Національного олімпійського комітету України (2001);
• Медаль «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» (2001);
• Відзнака Європейського олімпійського комітету (2002);
• Орден «За заслуги» III ступеня (2005);
• Почесна відзнака Кабінету Міністрів України;
• Нагрудний знак «Петро Могила» (2006);
• Почесна відзнака імені професора Івана Боберського (2011)^[2];
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)^[4]
• Номінований до зали слави Музею українського спорту США та нагороджений почесною відзнакою №7 товариства «Україна-Світ» (2019).

Основні праці

• Вступ до спеціальностей галузі "Фізичне виховання і спорт ": Підручник Харків: ОВС, 2005. — 240 с. (у співавт.)
• Вступ до спеціальностей галузі «Фізичне виховання і спорт»: Програма навчальної дисципліни для вищих закладів освіти. Л., 2001. — 48 с.
• Особливості української спортивної термінолексики в середовищі української західної діаспори // Тези доповідей 3-ї Міжнародної наукової конференції " Проблеми української науково — технічної термінології " — Львів, 1994. — С.172-173. (у співавт.)
• Роль спортивно-гімнастичного руху в процесах національного виховання в Західній Україні на початку XX століття. // Актуальні проблеми національного виховання студентської молоді: Матеріали регіональної науково-методичної конференції 22-23 грудня 1994 р. — Івано-Франківськ, 1995. — С.55-56. (у співавт.)
• Українська інтелігенція та проблеми національної фізичної культури // Тези міжнародної наукової конференції " Національна еліта та інтелектуальний потенціал України (18-20 квітня 1996 р.). — Львів, 1996. — С.98-99. (у співавт.)
• Традиції національної фізичної культури та українська еліта. // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 40-річчю факультету фізичного виховання ТДПІ «Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти» 30-31 травня 1997 р. — Київ; Тернопіль, 1997. — С. 3-4. (у співавт.)
• До питання понятійного тлумачення спеціалізованих термінів в освітньо-професійній сфері фізичної реабілітації // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки: Луцьк, 2005. — С. 13-15.

Примітки

1. Помер колишній ректор Львівського університету фізкультури Мирослав Герцик
2. Герцик Мирослав Степанович//Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського у персоналіях (1946–2021 рр.).
3. Помер колишній ректор Львівського університету фізкультури Мирослав Герцик. Процитовано 24 вересня 2024.
4. Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2013. Процитовано 23 серпня 2011.

Посилання

• Серія «Спортивна слава Львівського державного університету фізичної культури». Герцик Мирослав Степанович. Життєвий шлях та спортивні досягнення. Біобібліографічний нарис до 80-річчя від дня народження [Архівовано 1 жовтня 2015 у Wayback Machine.]