Гербовник
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Гербо́вник, також гербівник[1], гербо́вни́ця, кни́га гербі́в[2] (пол. herbarz) — книга, яка містить в собі опис і зображення гербів (шляхетський родів, нобелів, бюргерів та окремих осіб, держав, міст, місцевостей, організацій тощо).
Вивчає гербовник (герби та їх походження) прикладна історична наука — геральдика. Гербовники були особливо розповсюджені в Європі в Середні віки. В основному (до 1772 р.) в період Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої українські, білоруські, польські, литовські герби були частиною спільної геральдичної культури. В період 1772–1917 р. відповідно до тодішнього законодавства українська шляхта в Російській імперії користувалась Дворянською Родовідною Книгою.