Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Герберт Отто Гілле (нім. Herbert Otto Gille; нар. 8 березня 1897, Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг — пом. 26 грудня 1966, Штеммен, Нижня Саксонія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, обергруппенфюрер СС та генерал військ СС (1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (1944).
Герберт Отто Гілле | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Herbert Otto Gille | ||||||||||||||||||||||
Народження | 8 березня 1897 Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг, Німецька імперія | |||||||||||||||||||||
Смерть | 26 грудня 1966 (69 років) Штеммен (Ротенбург), Нижня Саксонія інфаркт міокарда | |||||||||||||||||||||
Країна | Німецька імперія Третій Рейх | |||||||||||||||||||||
Приналежність | сухопутні війська Ваффен-СС | |||||||||||||||||||||
Вид збройних сил | Ваффен-СС | |||||||||||||||||||||
Рід військ | артилерія танкові війська | |||||||||||||||||||||
Роки служби | 1910–1919, 1934–1945 | |||||||||||||||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1][2][3] | |||||||||||||||||||||
Член | СС[1] і Загальні СС (1933)[4] | |||||||||||||||||||||
Звання | Обергруппенфюрер СС, генерал військ СС | |||||||||||||||||||||
Командування | 5-та танкова дивізія СС «Вікінг» 4-й танковий корпус СС | |||||||||||||||||||||
Війни / битви | Перша світова війна:
| |||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||
Герберт Отто Гілле у Вікісховищі |
Закінчив кадетський корпус в Берліні-Ліхтерфельді. 1 серпня 1914 року поступив в 30-й (2-й Баденський) польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, воював в рядах 55-го резервного артилерійського полку, командир взводу. 31 березня 1919 року демобілізований. В 1922—26 роках — член Сталевого шолому. В 1929—31 роках працював на автомобільному заводі в Брауншвейгу, в 1931-33 роках заснував власний бізнес. 1 травня 1931 року вступив у НСДАП (партійний квиток №537 337), 10 жовтня — в СС (посвідчення №39 854). З жовтня 1931 року — командир 5-го штурму, з 27 січня 1933 року — автомобільного загону 49-го штандарту СС. З 20 квітня 1933 по 4 квітня 1934 року — начальник штабу 4-го абшніту СС в Брауншвейгу. 20 травня 1934 року поступив в частини посилення СС і очолив 11-й штурм 1-го штандарту СС (згодом — штандарт СС «Дойчланд»). З 1 жовтня 1936 року — начальник штабу штандарту, з 15 березня 1937 року — командир 2-го штурмбанну. В травні 1939 року призначений командиром 1-го дивізіону артилерійського полку СС, з яким брав участь у Польській і Французькій кампаніях. З 15 листопада 1940 по 1 травня 1943 року — командир 5-го артилерійського полку СС. У складі 5-ї добровольчої моторизованої дивізії СС «Вікінг» воював на радянсько-німецькому фронті. З 20 червня 1942 року — командувач артилерією танкового корпусу СС. З липня 1942 року — командир полку СС «Вестланд». Учасник третьої битви за Харків, потім успішно командував групою під Ростовом. З 1 травня 1943 року — командир 5-ї моторизованої дивізії СС «Вікінг». В березні-квітні 1944 року успішно провів оборону під Ковелем від переважаючих радянських військ. На чолі 4-го танкового корпусу СС відзначився у боях під Варшавою і Будапештом. В травні 1945 року відвів свій корпус в Австрію, де 8 травня здався американським військам. Засуджений до 10 місяців ув'язнення. В травні 1948 року звільнений. Заснував журнал ветеранів 5-ї дивізії СС «Клич вікінга».
Військова кар'єра
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.