Гаасова словолитня
словолитня З Вікіпедії, вільної енциклопедії
словолитня З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Га́асова словолитня (нім. Haas’sche Schriftgiesserei) — колишня швейцарська словолитня у Базелі та Мюнхенштайні.
47°30′59″ пн. ш. 7°36′39″ сх. д. | |
Тип | споруда промислова споруда[1] і словолитня |
---|---|
Галузь | друкарство[d] |
Засновано | 1600 і 1921 |
Закриття (ліквідація) | 1989 |
Штаб-квартира | Мюнхенштайн Швейцарія |
Адреса | Gutenbergstrasse 1, 4142 Münchenstein |
Керівник(и) | Eduard Hoffmannd і Max Krayerd |
Гаасова словолитня у Вікісховищі |
Підприємство бере початок від Йоганна Якоба Гената Старшого, який володів друкарнею зі словолитнею в Базелі. У третьому поколінні, за Йоганна Рудольфа Гената, 1740 року вона перейшла у володіння Йоганна Вільгельма Гааса з Нюрнберга, який працював у друкарні з 1718 року. 1758 року Йоганн Вільгельм Гаас набув громадянства Базеля.
Його син Вільгельм Гаас-Мюнх винайшов більш досконалий ручний прес із металу та розширив підприємство, відкривши ще одну друкарню. Завдяки запровадженим ним та його сином Вільгельмом Гаасом-Декером типографічним нововведенням і цілеспрямованому розвитку міжнародних торговельних відносин підприємство стало провідною словолитнею на території тодішньої Швейцарії і одною з найвидатніших у Європі. З 1786 року підприємство діяло під власною назвою. З 1852 року словолитня була продана синами молодшого Вільгельма, Георгом Вільгельмом і Карлом Едуардом Гаасами.
У XX столітті Гаасова словолитня працювала переважно під керівництвом Едуарда Гоффмана. Він керував нею з 1937 року — спочатку разом із Максом Краєром — до його виходу на пенсію в 1965 році. 1968 року його син Альберт Гоффман перейняв керівництво. 1927 року підприємство перетворено на акціонерне товариство. Основними акціонерами були D. Stempel AG і H. Berthold AG. 1954 року D. Stempel AG перекупила акції H. Berthold, ставши мажоритарним акціонером. Основним завданням Гаасової словолитні було оформлення та виготовлення металічниих відливних шрифтів. З 1950-х років поширилися замовлення від третіх осіб на ліцензовані проєкти шрифтів. У період свого розквіту в 1960-х підприєсмтво налічувало 120 робітників[2].
Найуспішнішими роботами словолитні вважаються шрифт Clarendon і шрифт 1956 року Neue Haas Grotesk, який набув всесвітньої відомості під назвою Helvetica. Інші видатні шрифти — Bodoni від Едмунда Тіле, Diethelm-Antiqua від Вільгельма Дітгельма, Bravo від Еміля Нойкомма, Graphique від Германна Айденбенца, ITC Novarese від Альдо Новарезе і Unica від Андре Гюртлера, Крістіана Менгельта та Еріха Гшвінда.[3]
1989 року Linotype викупила Гаасову словолитню. Підприємство в Мюнхенштайні припинило існування. Будівлю словолитні зайняла школа Рудольфа Штайнера[4].
Будівля словолитні в Мюнхенштайні була збудована 1921 року архітектором Карлом Готтлібом Коллером, який попередньо прославився своїм великим готельним комплексом в Енгадіні. Характерними є дахи поодиноких хатинок, прибудованих рядком до основної зали, чиї склепіння парабольної форми підперті стовпами. У дахових антревольтах розташовані віконця, аби всередину до майстрів надходило достатньо світла[5].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.