Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)

На 1-й та 2-й мирних конференціях у Гаазі 1899 та 1907 років відповідно прийнято міжнародні конвенції про закони та звичаї війни, включені до комплексу норм міжнародного гуманітарного права.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гаазька конференція.

Гаазькі конвенції та декларації
Тип	міжнародний договір

1-ша Гаазька конференція 1899 року

Скликано за ініціативою імператора Росії Миколи II. Проходила з 18 (6) травня до 29 (17) липня. Брали участь 26 держав (Росія, Османська імперія, Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Франція, Іспанія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Швеція, Данія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Греція, Португалія, Ліхтенштейн, Люксембург, Японія, Китай, Сіам, Персія, США, Мексика). Голова — барон Стааль^[1].

Було ухвалено 6 конвенції:

• Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
• Про закони та звичаї сухопутної війни;
• Про застосування до морської війни принципів Женевської конвенції 10 серпня 1864 року, а також 3 декларації:
• Про заборону на п'ятирічний термін метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль чи за допомогою інших подібних нових способів;
• Про невикористання снарядів, що мають єдиним призначенням розповсюджувати задушливі чи шкідливі гази;
• Про невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються в людському тілі^[2].

2-га Гаазька конференція 1907 року

Взяли участь 43 держави.

Було прийнято 13 конвенцій:

• Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
• Про обмеження під час застосування сили під час стягнення за договірними борговими зобов'язаннями;
• Про початок воєнних дій;
• Про закони та звичаї сухопутної війни^[3];
• Про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни^[4];
• Про положення неприятельських торговельних суден за початку воєнних дій;
• про перетворення торговельних суден на військові судна;
• Про постановку підводних мін, що автоматично вибухають від торкання^[5];
• Про бомбардування морськими силами під час війни;
• Про застосування до морської війни начал Женевської конвенції (у подальшому замінена Женевською конвенцією 1949 року);
• Про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні^[6];
• Про заснування Міжнародної призової палати (не набрала чинності);
• Про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни^[7].

Також ухвалено декларацію:

• Про заборону метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль.

Примітки

1. Царствование Николая II/С. С. Ольденбург.-М: АСТ: Астрель,2008 ISBN 978-5-271-20683-2, стор. 116
2. Декларація про невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
3. Конвенція про закони та звичаї сухопутної війни. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 13 червня 2012.
4. Гуманітарне право. Конвенція про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
5. Конвенція про постановку мін, що автоматично вибухають. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
6. Конвенція про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.
7. Конвенція про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 червня 2012.

Література

• О. В. Задорожній. Гаазькі конвенції з міжнародного гуманітарного права // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

Посилання

• Закони та звичаї війни [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.