Віленська унія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ві́ленська у́нія (лат. Pacta subjectionis, «Договір підпорядкування») — міжнародна угода, укладена 28 листопада 1561 року у Вільні, між Польсько-Литовською державою та Лівонською конфедерацією. Передбачала перехід Лівонії до Польсько-Литовської держави, секуляризацію земель Лівонського ордену та лівонських держав-єпископств і створення на їх теренах двох світських протекторатів Литви — Лівонського герцогства та герцогства Курляндії і Семигалії. Підписана Сигізмундом II Августом, королем польським і великим князем литовським, й лівонською знаттю на чолі з Готтгардом Кеттлером, останнім магістром Лівонського ордену, що став першим герцогом Курляндії і Семигалії. Інші назви — Віленський пакт. Супроводжувалася привілеєм Сигізмунда Августа, що гарантував широку автономію герцогств у складі Польсько-Литовської держави.