Вухань

Вуха́нь^[1][2] (Plecotus) — рід кажанів родини лиликових (Vespertilionidae). Етимологія: дав.-гр. πλέκω — «скручений, звивистий» і дав.-гр. οὖς (род. ὠτός) — «вухо», що вказує на великі звивисті вуха^[3][4].

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вухань (значення).

Вухань
Вухань австрійський (Plecotus austriacus)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Рукокрилі (Chiroptera)
Родина:	Лиликові (Vespertilionidae)
Підродина:	Vespertilioninae
Триба:	Plecotini
Рід:	Вухань (Plecotus) E. Geoffroy, 1818
Вікісховище: Plecotus

Таксономія

Найближчою до вуханів групою кажанів у фауні України (і Європи загалом) є широковухи (Barbastella): разом ці два роди формують трибу Plecotini.

У світовій фауні вухані представлені майже 20 видами, при цьому кількість видів, які визнають, суттєво зросла в останні 10 років.

У фауні України відомо два морфологічно близькі види:

• вухань звичайний, або бурий (Plecotus auritus)
• вухань австрійський, або сірий (Plecotus austriacus).

Відмінності видів

Найпомітнішою морфологічною особливістю цих кажанів є величезні вуха, які виступають з голови на приблизно 30-35 мм (при довжині тіла близько 50-60 мм). Відомі у складі фауни України два види вважаються двійниками (морфологічно дуже близькі види), які, попри це, при певних фахових навичках відносно легко розрізняються за деталями забарвлення черева і козелків, за розвитком окремих морфологічних утворів на голові («бородавки» над очима, здуття ніздрів тощо).

Цікаво знати

Зображення вуханів часто використовують на своїх емблемах спелеоклуби. Вуханів просто утримувати в неволі, проте прагнути до цього не треба. Обидва відомі в Україні види вуханя включені до Червоної книги України.

Види й ареали

1. Plecotus auritus — Європа, Кавказ, Зауралля
2. Plecotus austriacus — Європа
3. Plecotus balensis — Ефіопія
4. Plecotus christii — Єгипет, Лівія, Судан
5. Plecotus gaisleri — Марокко, Алжир, Туніс, Лівія, Мальта, о. Пантеллерія (Італія)
6. Plecotus gobiensis — Монголія
7. Plecotus homochrous — Пакистан, Індія, Непал, Китай, В'єтнам
8. Plecotus kolombatovici — Балканський півострів, середземноморські Африка й Азія
9. Plecotus kozlovi — Монголія, Китай (Внутрішня Монголія)
10. Plecotus macrobullaris — пд. ч. Європи й зх. Азія
11. Plecotus ognevi — Азія від Алтайських гір до Далекого Сходу
12. Plecotus sacrimontis — Японія
13. Plecotus sardus — ендемік о. Сардинія (Італія)
14. Plecotus strelkovi — цн. і пд.-зх. Азія
15. Plecotus taivanus — ендемік Тайваню
16. Plecotus teneriffae — ендемік Канарських островів
17. Plecotus turkmenicus — ендемік Казахстану й Туркменістану
18. Plecotus wardi — ендемік Гімалаїв (Афганістан, Індія, Непал, Пакистан)

Примітки

1. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 25.
2. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 259.
3. Thomas H. Kunz and Robert A. Martin. Plecotus townsendii // Mammalian Species. — 1982. — № 175. — С. 1–6. Архівовано з джерела 15 березня 2016. Процитовано 2016-04-20.
4. Palmer, T. S. Index Generum Mammalium: A List of the Genera and Families of Mammals // North American Fauna. — 1904. — Вип. 23. — С. 546.

Джерела

• Рід вухань (Plecotus) в монографії «Види ссавців світу», 2005. — P. 482—483 [Архівовано 12 вересня 2012 у Wayback Machine.]