Вулиця Софії Караффи-Корбут
вулиця у Львові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
вулиця у Львові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Ву́лиця Софії Караффи-Корбут — вулиця у Франківському районі міста Львова, місцевість Кульпарків. Пролягає від вулиці Ярослави Музики до вулиці Володимира Великого, утворюючи перехрестя з вулицею Михайла Бойчука.
Вулиця Софії Караффи-Корбут Львів | |
---|---|
Місцевість | Кульпарків |
Район | Франківський |
Колишні назви | |
Вулецька дорога, Айвазовського | |
польського періоду (польською) | Droga Wulecka |
радянського періоду (українською) | Айвазовського |
радянського періоду (російською) | Айвазовского |
Загальні відомості | |
Протяжність | 450 м |
Координати початку | 49°48′53″ пн. ш. 23°59′57.2″ сх. д. |
Координати кінця | 49°48′38.9″ пн. ш. 23°59′51″ сх. д. |
поштові індекси | 79053[1] |
Транспорт | |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 3, 3а, 5а, 5б, 7а, 7/1, 9, 9а, 10, 11, 11а, 11б, 12, 22, 22а[2] |
Поштові відділення | ВПЗ № 53 (вул. Володимира Великого, 22)[1] |
Аптеки | «Подорожник» |
Забудова | одно- та двоповерхова барачна 1950-х років, дев'ятиповерхова 1980-х років, садибна[3] |
Підприємства | ЛП «Сонячне» |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r3388754 |
Мапа | |
До 1957 року вулиця мала назву Вулецька дорога. У 1957 році вулицю перейменовано на честь українського художника-мариніста вірменського походження Івана Айвазовського[4].
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю Айвазовського перейменовано на вул. Софії Караффи-Корбут, на пошану української художниці-графіка Софії Караффи-Корбут[5].
Забудова вулиці Софії Караффи-Корбут змішана. З непарного боку переважають одно- та двоповерхові будівлі барачного типу 1950-х років, приватні будинки, на парному боці розташовані дві дев'ятиповерхівки 1980-х років[3].