Вулиця Каліча Гора
вулиця у Львові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
вулиця у Львові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Калі́ча Гора́ — вулиця у Галицькому районі міста Львова, в місцевості Цитадель. Підіймається від роздоріжжя вулиць Мартовича та Стефаника і прямує до Львівської цитаделі. Прилучається вулиця Глібова.
Вулиця Каліча Гора Львів | |
---|---|
Місцевість | Цитадель |
Район | Галицький район |
Назва на честь | давньої назви місцевості Каліча Гора |
Колишні назви | |
Каліча, Берґштрассе, Каліча, Козака; Каліча бічна, Берґнебенґассе, Каліча бічна, Козака бічна | |
польського періоду (польською) | Kalecza, Kalecza boczna |
радянського періоду (українською) | Каліча, Козака; Каліча бічна, Козака бічна |
радянського періоду (російською) | Калєча, Козака; Калєча боковая, Козака боковая |
Загальні відомості | |
Протяжність | 253 м |
Координати початку | 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. |
Координати кінця | 49°49′53″ пн. ш. 24°01′32″ сх. д. |
поштові індекси | 79005[1] |
Транспорт | |
Рух | односторонній |
Покриття | бруківка |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 5—24[2] |
Архітектурні пам'ятки | кам'яниці № 7, 9, 10, 18, 20, 22[3] |
Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
Забудова | класицизм, історизм |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r7513070 |
Мапа | |
Вулиця Каліча Гора у Вікісховищі |
Ще у XV столітті невеличку вуличку, що підіймалася (долішня частина) до роздоріжжя з сучасною вул. Глібова називали Калічою через те, що у ранньому Середньовіччі у цій місцевості мешкали найбідніші мешканці міста, а також знаходився притулок для калік. Під час нацистської окупації, від листопада 1941 року — Берґштрассе. Після встановлення радянського режиму була повернена довоєнна назва і від 1946 року — Козака, на честь Владислава Козака — безробітного українця, якого під час мирної демонстрації біля львівської Ратуші 14 квітня 1936 року вбила польська поліція. На фасаді будинку, на розі з вулицею Стефаника, за радянських часів встановлено меморіальну табличку, що вулицю названо на його честь.
У 1930-х роках була прокладена майбутня горішня частина вулиці, яка закінчувалася під Львівською цитаделлю. Так, від 1936 року вуличка називалася Каліча бічна. Під час німецької окупації, від 1943 року — Берґнебенґассе. У перші повоєнні роки була повернена довоєнна назва і від 1946 року — Козака бічна, а 1981 року вул. Козака бічну приєднано до вул. Козака. 1992 року вулиця отримала свою сучасну назву — Каліча Гора, на честь давньої назви цієї місцевості.
У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та історизм. Більшість будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
№ 4 — у цій кам'яниці за Польщі містилася редакція газети «Польський голос», нині цієї адреси не існує.
№ 5 — триповерхова кам'яниця споруджена в середині XIX століття за проєктом львівського будівничого Сильвестра Берського для його власних потреб. Одразу після спорудження кам'яниці, її орендувала цісарсько-королівська Крайова шкільна рада для потреб чоловічої вчительської семінарії. У 1913—1939 роках будинок належав Національному інституту імені Оссолінських у Львові, а у його приміщенні тоді містилися майстерня для переплетення книжок (інтроліґаторня) та відділ експедиції цього навчального закладу. 1913 року поруч з будинком планувалося спорудження друкарні навчальної літератури Оссолінеуму за проєктом архітектора Збіґнєва Брохвіч Левинського. Від радянських років й до 2008 року тут містився військкомат Ленінського району (нині — Галицького району) м. Львова[4]. У 2008 році, згідно директиви Міністерства оборони України, усі військкомати Львова були переселені в одну будівлю, що на вул. Батуринській, 2. Великі площі приміщень районних військових комісаріатів Львова повільно доводили до стану руїни, а потім продавали. Непроданим залишилося лише одне приміщення колишнього військкомату Галицького району, але стан його нині більш ніж незадовільний[5].
№ 7 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 591-м[3].
№ 9 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 592-м[3].
№ 11 — прибуткова кам'яниця споруджена у 1909—1910 роках в стилі модернізованого класицизму за проєктом архітектора Збіґнєва Брохвіча-Левинського для Броніслава Дембінського[6].
№ 10 — житловий будинок. Споруджений у 1890-х роках. Архітектор Юліан Цибульський. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1247-м[3].
№ 14 — тут за Польщі містилася пекарня Желязовського.
№ 18 — житловий будинок, збудований у 1912 році. Скульптурне оздоблення Якуба Рисяка[7]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним№ 2133-м[3].
№ 20 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2134-м[3].
№ 22 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2135-м[3].
№ 24 — колишня вілла «Засвіття» (пол. «Zaświecie»), що колись була оздоблена вежею. Від 1899 року тут мешкала відома польська поетеса періоду «Молодої Польщі» Мариля Вольська зі своїм чоловіком — інженером та нафтовим промисловцем Вацлавом Вольським[8]. Також вілла була місцем поетичних зустрічей групи «Планетники» (пол. «Płanetnicy»), до якої вона належала, серед інших Леопольд Стафф, Едвард Порембович, Юзеф Руффер, Ян Захрадник та Остап Ортвін[9]. Останніми власниками будинку були їхня донька Беата та чоловік Беати — землевласник Юзеф Обертинський. В останні роки віллу перебудували у стилі «євроремонт» та огородили муром та масивною брамою[10].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.