Вулиця Йосифа Сліпого (Львів)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Йо́сифа Сліпо́го — вулиця в Личаківському районі міста Львова, у місцевостях Снопків, Погулянка. Сполучає долішню частину вулиці Зеленої з вулицею Ольги Басараб.
Вулиця Йосифа Сліпого Львів | |
---|---|
Місцевість | Снопків, Погулянка |
Район | Личаківський |
Назва на честь | Йосифа Сліпого |
Колишні назви | |
Кордіана, Королівська, Собіньськоґо, Лейбніцґассе, Фріц Ройтерґассе, Собінського, Успенського, Радищева | |
польського періоду (польською) | Kordjana, Królewska, Sobińskiego |
радянського періоду (українською) | Собінського, Кордіана, Успенського, Радищева |
радянського періоду (російською) | Собинского, Кордиана, Успенского, Радищева |
Загальні відомості | |
Протяжність | 550 м |
Координати початку | 49°49′50.96″ пн. ш. 24°02′35.01″ сх. д. |
Координати кінця | 49°49′43.16″ пн. ш. 24°02′31.35″ сх. д. |
поштові індекси | 79017[1] |
Транспорт | |
Автобуси | № 46[2] |
Тролейбуси | № 24, 31[2] |
Маршрутні таксі | № 15, 37, 43[2] |
Зупинки громадського транспорту | «Львівводоканал»[2] |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 1—33, 3а, 8а, 20а, 20б, 31а[3] |
Архітектурні пам'ятки | № 8а, 9, 11, 12, 16, 21, 27[4] |
Навчальні заклади | Львівське вище професійне училище побутового обслуговування |
Поштові відділення | ВПЗ № 17 (вул. Івасюка, 19)[1] |
Забудова | віденська сецесія, конструктивізм, забудова початку XXI століття |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r4492407 |
Мапа | |
Вулиця Йосифа Сліпого у Вікісховищі |
Вулиця складається з двох частин: долішньої (біля вулиці Зеленої) та горішньої, яка зиґзаґом підіймається до вулиць Ольги Басараб, Патріарха Любомира Гузара і Мирона Тарнавського.
Прилучається вулиця Карпатська.
Вулиця з'явилася на початку XX століття. Горішня і долішня частини мали різні назви.
Горішня частина вулиці у різні роки мала наступні назви:
Долішня частина вулиці у різні роки мала наступні назви:
У 1980-х роках вулицю Успенського було приєднано до вулиці Радищева, яка 1992 року була перейменована на честь видатного українського церковного і громадського діяча, кардинала УГКЦ Йосифа Сліпого.
Вулиця Йосифа Сліпого забудована дво-, три- та чотириповерховими кам'яницями початку XX століття та міжвоєнного періоду. Є також один 5/6-поверховий будинок радянського зразка та один сучасний чотириповерховий будинок покращеного планування.
До вулиці прилягає кілька незабудованих ділянок, на деяких облаштовано спортивні майданчики, зокрема, наприкінці 2016 року, відкрито сучасний спортивний майданчик з вуличними тренажерами для різних вікових категорій поблизу будинку № 23[5].
В долішній частині вулиці розташовано декілька кам'яниць, що нагадують невеликі палацики. Деякі з будинків внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова.
№ 3 — житловий будинок. За радянських часів перший поверх будинку займав магазин «Овочі-фрукти».
№ 7 — колишній академічний дім імені А. Потоцького, збудований 1909 року за проектом архітектора Адольфа Піллера, з аттиком у ренесансному стилі. Фундатор цієї будівлі Якуб Герман розподілив двома рівними частинами його приміщення між польськими та єврейськими студентами. Пізніше замість аттики добудували ще один поверх. У 1950-х роках у будівлі колишнього академічного дому містився гуртожиток № 1 Львівського медичного інституту.
№ 9 — вілла збудована у 1927—1928 роках за проєктом архітектора Ізраеля Маркуса Зобеля у стилі дворкового неокласицизму на замовлення одного з співвласників фабрики цукру, шоколаду та какао «Ґазет» Самуїла Зіманда. Вілла декорована рельєфною скульптурою міфологічної істоти — сирени над входом поміж двох колон коринфського ордеру. У віллі Зіманда у 1940—1950-х роках містився готель «Аерофлоту», згодом дитячий садок[6]. Від початку XXI століття в будинку «прописаний» Личаківський відділ Львівської місцевої прокуратури № 1[7]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1017-м[4].
№ 11 — вілла збудована у 1927—1928 роках за проєктом архітектора Ізраеля Маркуса Зобеля у стилі дворкового неокласицизму на замовлення одного з співвласників фабрики цукру, шоколаду та какао «Ґазет» Самуїла Хаммера. Вілла прикрашена великими кам'яними вазами у формі квітів, які встановили на парапетах ґанку. У другій половині XX століття на стінах фасаду з'явилися два панно у техніці сграфіто на тему щасливого радянського дитинства[6]. Нині тут міститься ДНЗ № 56 та другий корпус ДНЗ ясла-сад № 92 Личаківського району міста Львова[8]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1373-м[4].
№ 21 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1375-м[4].
№ 27 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1376-м[4].
№ 33 — триповерхова будівля колишньої Ґрюнвальдської бурси польського Товариства народних шкіл для учнів середніх навчальних закладів та ремісничої молоді (колишня адреса — вулиця Собінського, 11)[9], збудованої у 1909—1910 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича за участі архітекторів Адольфа Піллера та Юзефа Сосновського. У 1950-х роках в будівлі містився гуртожиток львівського технікуму залізничного транспорту[10]. Нині тут міститься навчальний корпус № 2 державного навчального закладу «Львівське вище професійне училище побутового обслуговування»[11].
№ 6 — житловий будинок, у якому мешкав відомий польський історик Міхал Ролле.
№ 8а — колишня власна вілла польського архітектора, технічного інспектора львівського університету Александра Каплонського, споруджена у 1927 році за його власним проєктом в стилі ар деко[6]. Наприкінці 1930-х років її власником став лікар-невролог, радник міської ради Львова Тадеуш Фалькевич[12]. За радянських часів тут був дитячий садок. На початку 2000-х років будинок перейшов у власність ордену єзуїтів, які заселились до нього після капітального ремонту, проведеного у 2005 році. Нині тут розташований єзуїтський монастир та Головний дім Товариства Ісуса в Україні (настоятель о. Олексій Бредєлєв). Нинішні власники оздобили арку фасаду емблемою ордену єзуїтів, але в іншому зберегли первинний зовнішній вигляд будівлі. Також вони залишили планування першого поверху та елементи його оздоблення[6]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 663-м[4].
№ 12 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1374-м[4].
№ 16 — житловий будинок. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2482-м[4].
№ 20, 22 — типові радянські п'ятиповерхові житлові будинки 1960-х років. Будинок під № 20 прибудований до триповерхового будинку № 15 від сусідньої вулиці Карпатської[13].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.