Войцех М'ясковський

Во́йцех М'яско́вський на Маріанові герба Бонча^[1] (? — 1650) — польський шляхтич, урядник, дипломат Королівства Польського. Старший брат Лукаша М'ясковського.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: М'ясковський.

М'ясковський Войцех
Помер	бл. 1654
Країна	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	дипломат
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Q65720863?, підкоморій львівськийd, Q65729045? і Q106203505?
Рід	Q63532435?
У шлюбі з	Саломея Дідушицька
Діти	Andrzej Miaskowskid

Біографія

Син Анджея М'ясковського та його дружини Анни Пйотровської. Можна припустити, що у 1602 році навчався в Познані. Став придворним короля Сигізмунда ІІІ Вази, у 1607 році виконував його доручення. Брав участь у війні з московитами 1609—1610 років, потім супроводжував як пристав московських послів до Кам'янки-Струмилової. Брав участь у битві під Оринином восени 1618 року.

В лютому 1649 року разом з Адамом Кисілем входив до польської урядової комісії, що вела у Переяславі переговори з Богданом Хмельницьким і козацькою старшиною. Залишив щоденник з описом цих переговорів, який є цінним джерелом з дипломатичної історії національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Щоденник вперше опублікував Юліан Урсин Нємцевич в 1822 році.

Після захоплення Києва був висланий коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким для проведення перемовин з Богданом Хмельницьким до Білої Церкви.^[2]

Посади: підстолій (1621) та стольник подільський (з 1625 року), підкоморій львівський (з 1637 року), староста копайгородський.

Від 1635 року державив кілька сіл у Руському воєводстві (Хмелів, Могильниця, Романівка, Волиця Торгова). Мав посаду старости у Копайгороді (Подільське воєводство).

Критикував своїх «товаришів», які об'їдали галичан, не спішили на фронт.

Нещасливе місто і земля та — і так уже обернена в чистий попіл! Видерти від умираючого з голоду хліб з кори букової печений, вола останнього взяти, жінку з кошулі обдерти, а з самого шкіру здерти — така безбожність наша, чи наших.^[3]

Сім'я

Перша дружина — Катажина Хотецька. Друга — Саломея Дідушицька. Від першого шлюбу мав двох синів — Александра (чесника подільського), Анджея і дочку Уршулу, в другому шлюбі — дочку Гелену.

Примітки

1. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 115. (пол.)
2. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 369.
3. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IX—1. — С. 183.

Джерела та література

• Головченко В. І. М'ясковський Войцех // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./ Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• Ісаєвич Я. Д. Мясковський (Miaskowski) Войцєх [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 143. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Довідник з історії України [Архівовано 17 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 319—382. ISBN 5-319-01072-9 (рос.)
• Przyboś A. i Przyboś K. Miaskowski (Miastkowski) Wojciech z Miaskowa herbu Leliwa (zm. ok. 1654) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — S. 547—549. (пол.)

Посилання

• о. Юрій Мицик. З описів посольства В. М'ясківського до Туреччини у 1640 р. [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя : Просвіта, 2002. — Вип. XIV. — 254 с.
• М'ясковський Войцех // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1060. — 1000 екз.