Возіанов Олександр Федорович

Олекса́ндр Фе́дорович Возіа́нов (2 жовтня 1938, Мелітополь — 7 травня 2018, Київ) — український лікар-уролог, хірург. Доктор медичних наук (1978), професор (1980), академік Національної академії наук України (відділи молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології, хірургії, урології, з квітня 1991), академік Академії медичних наук України (хірургія, урологія, з березня 1993); президент Академії медичних наук України (з березня 1993); член Президії НАНУ; директор Інституту урології АМНУ. Герой України (2000).

Олександр Федорович Возіанов
Народився	2 жовтня 1938(1938-10-02) Мелітополь
Помер	7 травня 2018(2018-05-07) (79 років) Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР,  Україна
Діяльність	викладач університету, уролог
Alma mater	Київський медичний інститут
Галузь	Хірургія, урологія
Заклад	Національний медичний університет імені О. Богомольця
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор медичних наук
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	Президент Академії медичних наук України
У шлюбі з	Возіанова Жанна Іванівна
Діти	Возіанов Сергій Олександрович
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Почесна відзнака Президента України Почесна грамота Кабінету Міністрів України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Возіанов.

Життєпис

• Член Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки (з березня 1997);
• член президії ВАК України (з листопада 1998);
• завідувач кафедри урології Національного медичного університету ім. Богомольця (з 1981);
• головний редактор журналу Академії медичних наук України та журналу «Урологія»,
• науковий керівник видання «Лікування та діагностика»;
• радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (з жовтня 2006 по грудень 2007)^[1][2].
• Голова Українського урологічного товариства (з 1987), президент Української асоціації урологів. Постійний член Міжнародної, Європейської і Американської урологічних асоціацій. Почесний професор Тернопільського медичного університету ім. Горбачевського.^[3]
• Член Нью-Йоркської Академії наук (1996), Бразильської Академії медичних наук (1997), Польської академії медицини ім. Швайцера (1997), АМН Республіки Білорусь (1998), Російської академії медичних наук (2001).

Могила Олександра Возіанова

За походженням — грек. Був одружений, дружина — академік Національної Академії наук України Жанна Возіанова (інфекційні хвороби). Син — член-кореспондент Академії медичних наук України Сергій Возіанов, невістка — лікар-дерматовенеролог, доктор медичних наук Світлана Возіанова. Володів англійською та грецькою мовами. Захоплювався полюванням. Створив урологічну наукову школу.

Помер на 80-му році життя 7 травня 2018 року. Похований на Берковецькому кладовищі.

Освіта

• Київський медичний інститут, лікувальний факультет (1962);
• кандидатська дисертація «Радіоізотопні методи діагностики при деяких урологічних захворюваннях у дітей» (Київський медичний інститут, 1970);
• докторська дисертація «Фунурології та нефрології в урологічних хворих у післяопераційний період» (Київський науково-дослідний інститут захворювань нирок та сечовивідних шляхів (урології), 1978).

Науковий доробок

Академік вперше розробив класифікацію передпухлинних станів і раку передміхурової залози та сечового міхура, оригінальну методику виконання операції, ним запропоновано спеціальні інструменти для вилучення доброякісної пухлини передміхурової залози, вперше в країні широко впроваджена радикальна операція з приводу злоякісної пухлини передміхурової залози. За ці дослідження Возіанов 1983 року був відзначений державною премією України в галузі науки та техніки.

Велике значення мають його дослідження з вивчення клітинних та молекулярних механізмів виникнення раку сечового міхура і впливу на цей процес радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС.

Особливий вклад зробив Возіанов у розвиток ендоурології: розроблено екстрактор для виведення каменів сечоводів; вперше в Україні та в країнах СНД застосовані і впроваджені в практику методи лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози — мікрохвильова гіпертермія і вапоризація. Вапоризацію застосовували лише в окремих клініках США, а в Європі її вперше здійснив Возіанов.

Завдяки вченому в клініках України впроваджені методи трансуретральної й трансвезикальної резекції гіперплазії передміхурової залози та новоутворень.

Олександр Возіанов є автором (або співавтором) понад 400 наукових праць в галузі розробки функціональних методів діагностики та хірургічного лікування основних урологічних захворювань, зокрема 30 монографій, підручників:

• «Радиоизотопные методы диагностики в детской урологии» (1972)
• «Функциональные методы исследования в детской урологии и нефрологии» (1982, співавтор)
• «Хирургическое лечение рецидивного нефролитиза» (1984, співавтор)
• «Основы практической урологии детского возраста» (1984, співавтор)
• «Атлас — руководство по урологии» (1990, співавтор)
• «Пузырно- и уретро-генитальные свищи у женщин» (1991, співавтор)
• «Клиническая термодиагностика» (1991)
• «Болезни мочевого пузыря у детей» (1992)
• «Урологія» (1993, співавтор.)
• «Передрак и ранние формы рака мочевого пузыря» (1994, співавтор)
• «Клінічна сексологія і андрологія» (1996, співредактор)
• «Сексология и андрология» (1997, співавтор)
• «Цитокины: биологические и противоопухолевые свойства» (1998, співавтор)
• «Межфазная тензиометрия и реометрия биологических жидкостей в терапевтической практике» (2000)
• «Атлас-посібник з урології» (у 3 т., 2001)
• «Health effects of Chernobyl accident» (2003) та інших.

Олександр Возіанов — автор 15 винаходів.

Політична діяльність

• У квітні 2002 Возіанов був кандидатом в народні депутати України від Партії Зелених України, № 9 в списку.
• 2000—2002 — керівник Державного лікувально-оздоровчого управління при Президентові України, член ПЗУ.
• липень 1991 — липень 2000 — керівник Лікувально-оздоровчого об'єднання при Кабінеті Міністрів України^[4].
• 2003 — травень 2005 — 1-й заступник керівника Державного управління справами Президента України^[5].

Нагороди

• Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1976);
• Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1986);
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001);^[6]
• Премія НАН України імені В. І. Вернадського
• Премія НАН України імені О. О. Богомольця
• Заслужений діяч науки України (1986)
• Почесна відзнака Президента України (1996)^[7]
• орден князя Ярослава Мудрого V (серпень 1998)^[8], IV ступеня (1999)
• Герой України (з врученням ордена Держави, 21 серпня 2000)^[9]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (з жовтня 2003)^[10]
• Державний службовець 1-го рангу (з квітня 1994)^[11]
• Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
• Орден Петра Великого I ступеня
• Орден М. І. Пирогова
• Медаль імені академіка П. Капіци
• Медаль імені академіка І. Павлова
• Золота Зірка Альберта Швейцера «За заслуги перед медициною»

Вшанування пам'яті

У місті Київ діє ДУ "Інститут урології імені академіка О. Ф. Возіанова НАМН України.

18 січня 2014 року Київська міська рада перейменувала вулицю Академіка Карпінського на вулицю Академіка Возіанова.^[12]

Примітки

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 року № 1463 «Про призначення Возіанова О.Ф. радником Прем'єр-міністра України».
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2007 року № 1148-р «Про звільнення Возіанова О.Ф. від виконання обов'язків радника Прем'єр-міністра України».
3. Вітчизняні вчені. Почесні професори ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України» // Майбутнє твориться сьогодні (2007—2012) [Текст] / [М. А. Андрейчин, С. М. Андрейчин, Л. С. Бабінець та ін.]. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2012. — С. 8.
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 2000 року № 1187 «Про звільнення Возіанова О.Ф. з посади начальника Лікувально-оздоровчого об'єднання при Кабінеті Міністрів України».
5. Розпорядження Президента України від 17 травня 2005 року № 1052/2005-рп «Про звільнення О. Возіанова з посади Першого заступника Керівника Державного управління справами»
6. Державні премії України в галузі науки і техніки (погляд на п'ятдесятирічну історію). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. К.: Промінь. 448 с. — ISBN 978-617-7180-40-0
7. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 752/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
8. Указ Президента України від 15 липня 1998 року № 783/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
9. Указ Президента України від 21 серпня 2000 року № 998/2000 «Про присвоєння звання Герой України»
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1574 «Про нагородження Возіанова О.Ф. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
11. Указ Президента України від 14 квітня 1994 року № 162/94 «Про присвоєння рангів державних службовців»
12. У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об’єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 18 січня 2024.

Посилання

• Возіанов Олександр Федорович, президент Академії медичних наук України (Київ) — наукова біографія
• http://dt.ua/SCIENCE/neduga_hronichna_i_zarazna_urazila_namnu_ta_inshi_derzhavni_akademiyi-61152.html%5Bнедоступне+посилання+з+червня+2019%5D
• «Нащадок Гіппократа» Український радіологічний журнал, № 16, 2008