Внутрішній ринок Європейського Союзу (іноді використовується термін єдиний ринок; раніше відомий як спільний ринок[1]) є економічним простором Європейського Союзу без внутрішніх кордонів, на якому забезпечується вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталів – «чотири свободи» ЄС – між 27-ма державами-членами ЄС. Відповідне визначення внутрішнього ринку ЄС закріплене у ч. 2 ст. 26 Договору про функціонування Європейського Союзу[2].
Члени Європейського Союзу Держави, що не входять до ЄС, які беруть участь у Єдиному ринку ЄС: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, і Швейцарія (див. також EFTA) Частина колишньої членкині ЄС, яка залишається частково приєднаною до Єдиного ринку товарів ЄС: Північна Ірландія Великої Британії Держави, що не входять до ЄС, з угодою про стабілізацію та асоціацію з ЄС, що дозволяє брати участь у вибраних секторах Єдиного ринку: кандидати в ЄС Албанія, Чорногорія, Північна Македонія та Сербія; потенційні кандидати в ЄС: Боснія і Герцеговина та Косово Держави, що не входять до ЄС, які уклали з ЄС угоду про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, що дозволяє брати участь у вибраних секторах Єдиного ринку: Грузія, Молдова та Україна Держави, що не входять до ЄС і мають двосторонні договори про Митний союз з ЄУ: Андорра, Монако, Сан-Марино та Туреччина