Верховна Рада України I скликання
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Верховна Рада Української РСР/України XII (12-го) скликання, нині відома як Верховна Рада України I (1-го) скликання, діяла в Українській РСР та Україні з 1990 до 1994 року. Це був перший склад парламенту УРСР, що був обраний на альтернативній основі, у результаті чого до нього пройшли сили опозиційні до правлячої комуністичної партії, а також які сповідували Незалежність України. 16 липня 1990 року це скликання ухвалило Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року — Акт проголошення незалежності України.
Верховна рада України І скликання | |
15 травня 1990 — 22 квітня 1994 року | |
---|---|
Перше засідання цього скликання відбулося 15 травня 1990 року, а останнє — 22 квітня 1994 року. Наступне (2-ге) скликання почало роботу 11 травня 1994 року.[1]
На відміну від попередніх скликань, які зазвичай збиралися лише двічі на рік на кілька днів, це скликання почало вперше працювати як парламент класичної демократії — на постійній основі, перша сесія тривала понад два місяці. Внаслідок цього, у парламенті почали формуватися аналітичні та експертні структури, необхідні для її роботи.[2][3] Роботу парламенту вперше почали транслювати у прямому ефірі по радіо та телебаченню.[4] Під час засідань були технічні негаразди в роботі мікрофонів. До 2 вересня 1991 року за роботою Верховної Ради "слідкував" пам'ятник Леніну В. І., який височів над президією.[5][6]
У перші ж дні роботи нової Верховної Ради була створена парламентська більшість, до якої входили представники Комуністичної партії («Група 239») на чолі з Олександром Морозом, та опозиція (так звана «Народна Рада»), очолювана Ігорем Юхновським. А наприкінці повноважень парламенту з’явилися і політичні групи, які стали прообразами майбутніх парламентських фракцій. Окрім того, діяли регіональні групи депутатів, об’єднаних за професійною, галузевою ознакою, виникли групи по співробітництву з іноземними державами.[2][3]