Велізарій
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Велізарій або Велісарій Флавій (лат. Belisarius, грец. Βελισάριος; 500/505[Прим. 1][1] — 565) — полководець імператора Східної Римської імперії Юстиніана I Великого. Один з найславетніших полководців Візантійської імперії та світової історії. Консул у 535—537 роках.
Велізарій | |
---|---|
грец. Φλάβιος Βελισάριος | |
Народження |
500/505 Германі, Мезія, сучасна Сапарева Баня (Болгарія) |
Смерть |
березень 565 Халкедон |
Країна | Візантійська імперія |
Приналежність | Армія Візантії |
Рід військ | важка кіннота |
Звання | магістр армії |
Командування | Армія Візантії |
Війни / битви |
|
Відносини | дружина — Антоніна |
Титул | стратег, консул |
Велізарій у Вікісховищі |
Почавши службу простим солдатом імператорської гвардії, Велізарій вперше стає відомим у ранзі полководця під час війни з персами, яких примусив до миру (532 рік).
У 532 році брав участь в придушенні повстання Ніка. У результаті його дій повстання було придушене, був відновлений порядок у столиці і збережена влада імператора. Це ще більш укріпило становище Велізарія при імператорському дворі.
У 533 році, очолюючи військо, послане до Африки проти вандалів, він розбив їх у битві при Трікамарі, зайняв Карфаген, узяв у полон вандальського короля Гелімера, і тим знищив Вандальське королівство. Після цього йому доручено було вигнати готів з Італії і зруйнувати Королівство остготів.
У 534 році Велізарій підкорив Сицилію і, переправившись до Італії, узяв Неаполь і Рим, але війна цим не кінчилася, а затягнулася ще на декілька років. Нарешті, остготський король Вітігес, що переслідувався військами Велізарія, був захоплений у полон і відвезений до Константинополя. 535 року призначено консулом. Його консулат було продовжено у 536 та 537 роках.
Тим часом, поновилася війна з персами. Перемоги, отримані перським царем Хосравом, змусили Юстиніана послати Велізарія до Азії, де він також успішно діючи, закінчив у 548 році і цю війну.
З Азії Велізарій знову був посланий до Італії, де остготський король Тотіла завдав жорстоких поразок візантійським військам і знову опанував Рим.
Велізарій, прибувши до Італії, швидко виправив там становище, але знову унаслідок різних придворних інтриг був висланий, і протягом 12 років залишався не у справ. 559 року, під час навали булгар, йому знову було доручено керівництво військами, й дії його були як і раніше успішні.
Під кінець життя Велізарій у черговий раз опинився у опалі: у 562 році його звинувачено у змові проти імператора. Тоді його величезні маєтки були конфісковані. Ця опала згодом в XII столітті подала привід для виникнення легенди про осліплення Велізарія.