Loading AI tools
український церковний діяч, науковець, історик Церкви, археограф, священник-василіянин, протоархимандрит Василіянського Чину (1963—1976) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Атана́сій Григо́рій Вели́кий (5 листопада 1918, Туринка, нині Жовківський район, Львівська область — 24 грудня 1982, Рим, Італія) — український церковний діяч, науковець, відомий історик Церкви, археограф, священник—василіянин, протоархимандрит Василіянського Чину (1963—1976).
о. Атанасій Великий, ЧСВВ | |
---|---|
Ім'я при народженні | Григорій Великий |
Народився | 5 листопада 1918 с. Туринка |
Помер | 24 грудня 1982 (64 роки) Рим, Італія |
Поховання | Кампо Верано |
Країна | ЗУНР Італія |
Національність | українці |
Діяльність | священик УГКЦ |
Галузь | історія християнства[1] і археографія[1] |
Відомий завдяки | український церковний діяч, науковець, історик Церкви, археограф |
Alma mater | Папський східний інститут і Папський Григоріанський університет |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Знання мов | італійська і українська[1] |
Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
Титул | Протоархимандрит Василіянського Чину |
Посада | Протоархимандрит Василіянського Чину |
Термін | 1963—1976 |
Попередник | о. Павло Миськів |
Наступник | о. Ісидор Патрило |
Конфесія | греко-католик |
Родичі | Батьки: Теодор і Пелагія |
Народився в с. Туринка недалеко від Жовкви. Батько його звався Теодор, а мати — Пелагія, до шлюбу Бекеш. Навчався у народній школі в Туринці і Жовківській гімназії.
До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933 року.
Філософію вивчав у Кристинополі, богослов'я — в Оломоуці та Празі (Чехія). Студіював історію та філологію в Українському Вільному Університеті в Празі (1940—1944, здобув докторат з історії). Богословські студії продовжив у Вюрцбурзі (Німеччина) та Римі (Італія), де в Григоріанському університеті одержав докторат з теології (1948). Також студіював у Папському Східному Інституті (1946—1948), де отримав ліценціат.
8 грудня 1946 року в Римі висвячений на священника єпископом Іваном Бучком.
Отець Атанасій Великий не займався душпастирством, а виключно виховною, науковою й культурною діяльністю. Віце-ректор (1948—1953, 1955—1960) і проректор (1961—1963) Української папської колегії св. Йосафата в Римі. Президент Українського богословського наукового товариства (1960—1965).
З 1948 року був також співробітником, а згодом директором української секції Ватиканського радіо; від 1948 — редактор відновлених у Римі «Записок ЧСВВ», в яких опублікував більше 50 томів архівних документів з історії української Церкви та зредагував близько 30 томів наукових праць. Він також автор численних наукових праць, розвідок і статей, учасник різних міжнародних конгресів, дійсний член наукових товариств.
Під час Другого Ватиканського Собору о. Великий був секретарем Соборової Комісії для справ Східних Церков і отцем Собору, під час якого вносив питання про український католицький патріархат. Підготував 5-томний переклад та історію текстів Другого Ватиканського Собору українською мовою.
1963—1976 — протоархимандрит Василіянського чину, пізніше консультор Чину. Крім того був консультором Конґреґації для Східних Церков та консультором Папської комісії для ревізії кодексу східного канонічного права. За його ініціативою почала виходити з 1964 р. серія видань під назвою «Українська Духовна Бібліотека», яка налічує коло 100 видань. Дійсний член НТШ, співредактор Енциклопедії українознавства.
Під його редакцією опубліковано ряд документальних матеріалів з ватиканських архівів стосовно історії України та української Церкви:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.