Векторне числення
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Векторне числення — область математичного аналізу, в якій вивчаються скалярні і векторні поля.
Основною теоремою векторного числення є Теорема Стокса.
Багато результатів векторного числення можуть бути представлені як часткові випадки диференціальної геометрії. Векторне числення відіграє важливу роль у диференційній геометрії і при вивченні диференційних рівнянь з частинними похідними. Воно широко використовується у фізиці і інженерії, особливо при описанні електромагнітних полів, гравітаційних полів і законів гідродинаміки.
Векторне числення розвинулося із області аналізу кватерніонів, над яким працювали Дж. Віллард Гіббз і Олівер Хевісайд наприкінці 19-го століття, і більша частина нотацій і термінології була встановлена Гіббзом і Едвіном Бідвеллом Вілсоном[en] у опублікованій ними книзі в 1901, Векторний аналіз[en]. У традиційній формі із застосуванням векторного добутку, векторне числення не можна узагальнити до більших вимірів, в той час як альтернативний підхід геометричної алгебри[en], що використовує зовнішній добуток може бути узагальненим.