Вацлав Радзишевський

Вацлав Радзишевський (пол. Wacław Radziszewski, нар. 15 травня 1898 у Руди Гузовської — пом. 16-19 квітня 1940 у Катині^[1]) — польський військовик.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Радзишевський.

Вацлав Радзишевський
Wacław Radziszewski
Народження	15 травня 1898(1898-05-15) Руда Гузовська, Королівство Польське
Смерть	16-19 квітня 1940 Катинь, РРСФР, СРСР розстріл
Країна	II Польська Республіка
Приналежність	Військо Польське
Роки служби	1918—1940
Звання	капітан
Командування	маршевий батальйон 82-го піхотного полку
Війни / битви	Радянсько-польська війна Оборона Замостя Друга світова війна Оборона Берестя (1939)
Нагороди	Virtuti Militari (Срібний Хрест)

З 1916 року перебував у підпільній польській військовій організації (POW) під псевдонімом Радван. 1918 року брав участь у роззброєнні німецьких військ у Варшаві. У листопаді добровольцем вступив у польську армію. Закінчивши піхотне училище у Варшаві, 1 липня 1919 року отримав звання підпоручика.

В ході радянсько-польської війни Вацлав Радзишевський був нагороджений орденом Virtuti Militari. У поданні на нагороду записано: «… У критичні дні оборони Замостя (31.08) підпоручик Радзишевський проявив особисту мужність і холоднокровність … надав приклад своїм підлеглим …».

1922 року Радзишевський був переведений в резерв і як військовий поселенець оселився поблизу міста Кобринь. Тут він був командиром Добровільної пожежної бригади. 1924 року Радзишевський як поручик продовжив військову кар'єру у 82-у піхотному полку. 1932 року був відряджений комендантом округа в Пружани. 1 січня 1934 року отримав звання капітана. 1936 року Вацлав Радзишевський повернувся до 82-го піхотного полку і був призначений комендантом школи унтер-офіцерів, а потім командиром роти.

У вересні 1939 року капітан Радзишевський як командир батальйону брав участь в обороні Берестейської фортеці спочатку від німецької, а потім радянської армії.

1939 року Радзишевський заарештований НКВС. Останній раз його ім'я згадується навесні 1940 року в документах на переведення з Козельського табору НКВС до Смоленська. Ймовірно, Вацлав Радзишевський загинув або в Катині^[2], або в одному з таборів ГУЛАГу^[3].

5 жовтня 2007 року тогочасний міністр оборони Александер Щиґло посмертно присвоїв йому звання майора^[4]. Вона була оголошена 9 листопада 2007 року в Варшаві під час церемонії «Ми пам'ятаємо Катинь — відзначимо пам'ять героїв».

Ордени та відзнаки

• Срібний хрест ордену Virtuti Militari^[1] (за польсько-більшовицьку війну, номер 1139^[5])
• Медаль Незалежності — 23 грудня 1933 «за працю в справі відновлення незалежності»^[6][7]
• Срібний хрест Заслуги, вдруге — 1938 «за заслуги в службі охорони кордону»^[8]
• Срібний хрест Заслуги, вперше
• Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»

Примітки

1. Katyń. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa: Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa, 2000, s. 518. ISBN 83-905590-7-2.
2. Ostatni obrońca Twierdzy Brześć^{[недоступне посилання]} (пол.)
3. Алексей Норкин. Как защищали Брестскую крепость в сентябре 1939-го? Безумству храбрых поем мы славу! [Архівовано 4 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Decyzja Nr 439/MON Ministra Obrony Narodowej z dnia 5 października 2007 w sprawie mianowania oficerów Wojska Polskiego zamordowanych w Katyniu, Charkowie i Twerze na kolejne stopnie oficerskie. Decyzja nie została ogłoszona w Dzienniku Urzędowym MON.
5. Przewoźnik, Andrzej (9 kwietnia 2010). Ostatni obrońca Twierdzy Brześć. rp.pl. Процитовано 13 maja 2011.
6. M.P. z 1934 r. nr 6, poz. 12.
7. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 9 z 19 marca 1934 roku, s. 112.
8. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 3 z 11 listopada 1938 roku, s. 55.

Література

• Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Процитовано 31 березня 2020.
• Kazimierz Banaszek, Krystyna Wanda Roman, Zdzisław Sawicki: Kawalerowie Orderu Virtuti Militari w mogiłach katyńskich. Kapituła Orderu Wojennego Virtuti Militari, 2000. ISBN 83-87893-79-X.
• Jan Kiński, Helena Malanowska, Urszula Olech, Wacław Ryżewski, Janina Snitko-Rzeszut: Katyń. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Marek Tarczyński (red.). Warszawa: Oficyna Wydawnicza RYTM, 2000. ISBN 8390559072.
• Wacław Lenkiewicz, Andrzej Sujkowski, Hugo Zieliński: Księga Pamiątkowa 1830 – 29 XI 1930. Szkice z dziejów piechoty polskiej. Ostrów-Komorowo: Szkoła Podchorążych Piechoty, 1930.
• Убиты в Катыни. Księga pamięci polskich jeńców wojennych – więźniów Kozielskiego Obozu NKWD rozstrzelanych decyzją Biura Politycznego KC WKP(b) z 5 marca 1940 roku. Лариса Еремина (red.). Moskwa: Stowarzyszenie Memoriał, 2015. ISBN 978-5-78700-123-5.
• Jędrzej Tucholski: Mord w Katyniu. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1991. ISBN 83-211-1408-3.

Посилання

• Ostatni obrońca Twierdzy Brześć^{[недоступне посилання]} (пол.)
• Алексей Норкин. Как защищали Брестскую крепость в сентябре 1939-го? Безумству храбрых поем мы славу! [Архівовано 4 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)