Васильєв Леонід Лазарович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Васи́льєв Леонід Лазарович (Васильев Леонид Лазаревич; (25 серпня (6 вересня) 1877 — 1921, Лигово (Волховський район), Волховський район)) — російський мовознавець.
Васильєв Леонід Лазарович | |
---|---|
Народився | 25 серпня (6 вересня) 1877[1] |
Помер | 1921[1] Лигово (Волховський район), Novoladozhskoye urban settlementd, Волховський район, Ленінградська область |
Країна | ![]() |
Діяльність | мовознавець |
Alma mater | історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd |
Галузь | акцентологія, діалектологія і слов'янознавство |
Заклад | Бестужевські курси Імператорський Санкт-Петербурзький університетd |
Посада | приват-доцент |
Науковий ступінь | магістр[d] |
Вчителі | Соболевський Олексій Іванович |
Нагороди |
Закінчив Санкт-Петербурзький університет (викладач Олексій Соболевський), де відтоді працював приват-доцентом кафедри слов'янського мовознавства. Від 1913 через важку хворобу відійшов від науково-педагогічної діяльності. Васильєв був фахівцем з манускриптів доби Київської Русі, детально проаналізувавши їх, висвітлив деякі питання староукраїнської фонетики (зокрема пом'якшення і твердість приголосних перед -е-, -ę-, новим -ѣ- і пом'якшення -н-). Досліджуючи східнослов'янські рукописи, виявив відбиття давніх нисхідного і висхідного наголосів («О значеніи каморы въ нѣкоторыхъ древнерусскихъ памятникахъ XVI и XVII вѣковъ» // Рус. филол. вестник. 1917—1918. Т. 78).
Автор рецензій на праці Н. Дурново, М. Кульбакіна, Є. Будде та ін. По смерті Васильєва у Мюнхені 1972 під редакцією Юрія Шевельова було видано його «Труды по истории русского и украинского языков».