Loading AI tools
російський радянський письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Микола Зотович Бірюко́в (14 лютого 1912, Орєхово-Зуєво — 31 січня 1966, Ялта) — російський радянський письменник; член Спілки письменників СРСР з 1942 року.
Бірюков Микола Зотович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1 (14) лютого 1912 або 1912[1] Орєхово-Зуєво, Владимирська губернія, Російська імперія[2] | |||
Помер | 31 січня 1966[2] Ялта, Кримська область, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Ялта | |||
Країна | Російська імперія Російська СФРР СРСР | |||
Діяльність | письменник | |||
Alma mater | Московський державний лінгвістичний університет і Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | російська | |||
Жанр | роман | |||
Членство | СП СРСР | |||
Партія | ВКП(б) | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Бірюков Микола Зотович у Вікісховищі | ||||
Народився 1 [14] лютого 1912 року в місті Орєхово-Зуєві (нині Московська область, Росія) у багатодітній сім'ї робітників-текстильників. В 1928 році вступив до індустріального технікуму. У 1930 році, під час ліквідації аварії на будівництві споруд для Дульовського порцелянового заводу, потрапив у крижану воду і тяжко захворів, став повністю нерухомим[3].
Зайнявся самоосвітою, поступив вчитися на заочні відділення відразу двох московських інститутів: Інституту іноземних мов та Літературного інституту. 1938 року одружився з учителькою Ганною. Багато подорожував: об'їздив 67 міст і сіл СРСР[3]. Член ВКП(б) з 1951 року.
Протягом 1955—1966 років мешкав у Ялті, де і помер 31 січня 1966 року. Похований у Ялті на міському кладовищі (сектор № 7). 1969 року на могилі встановлений пам'ятник — діоритовий пілон з необробленою поверхнею. У верхній частині пілона висічений горельєфний портрет письменника[4].
У першій книзі «На хуторах» (журнал «Октябрь», 1939, № 4–11) відображено становлення Радянської влади на селі. Автор статті «Новели Стефаника» (журнал «Октябрь», 1941, № 3). В основі роману «Чайка» (Москва, 1947; український переклад — Київ, 1985) — подвиг партизанки Лізи Чайкіної.
На основі зібраних ним під час подорожей у Середню Азію матеріалів написав роман про будівництво Великого Ферґанського каналу «Води Нарина» (Москва, 1949), у Надволжя — книгу нарисів «На мирній землі» (Москва, 1952).
Автор історичної повісті про російський пролетаріат «Перший грім» (1957), історико-революційного роману «Крізь вихори ворожі» (1959), історико-літературної епопеї «На крутих перевалах» (у 4-х томах, Сімферополь, 1965). Присвячена лікарям книжка «Друге серце» (1 частина, 1965; 2 частина, 1966, не завершена) опублікована 2000 році в Орєхово-Зуєвому.
Твори перекладені багатьма мовами народів СРСР і країн соцтабору.
Микола Бірюков. Чайка (переклад Марії Пригари) — Сімферополь, Таврія, 1975 — 376 с.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.