Біогенетичний закон
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Біогенети́чний зако́н (грец. βίος — життя і грец. γένεσις — походження) — твердження, що онтогенез кожної особини є коротке і швидке повторення філогенезу. Сформульований німецькими зоологами Мюллером і Геккелем у 1860-х роках. Пізніше розкритикований як такий, що суперечить цілому ряду фактів ембріології.
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (квітень 2016) |
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (квітень 2016) |
| Біогенетичний закон | |
| Названо на честь | Йоганн Фрідріх Меккель молодший[1][2] |
|---|---|
| Зображує | онтогенез і філогенез |
Закон біогенетичний (Е. Геккеля та Ф. Мюллера) (англ. biogenetic law Hekkel and Muller, нім. Biogenetische Grundregel E. Haeckel und Muller, рос. закон биогенетический Э. Геккеля и Ф. Мюллера) — організм (особина) в індівідуальному розвитку (онтогенезі) повторює (в скороченому і закономірно зміненому вигляді) історичний (еволюційний) розвиток свого виду (філогенез). Закон справедливий лише в загальних рисах, оскільки немає жодної стадії розвитку, протягом якої зародок повністю повторював би будову якогось із своїх предків.[3]
Прикладів такого повторення (рекапітуляції) існує дуже багато. Так, зародки ссавців (в тому числі і людини), птахів і рептилій протягом перших днів або тижнів розвитку мають рибоподібну форму і зяброві борозни; у шеститижневого зародка коня на кінцівках є по три пальці; у молодих качконосів є зуби багатогорбкового типу; черепашки амонітів у процесі індивідуального розвитку мають швові лінії, характерні для предкових форм; перші листки у папоротеподібних розгалужені дихотомічно, як у первісних наземних рослин.
Подібне явище помічене ще К. М. Бером і Ч. Дарвіном, але найдокладніше описане Ф. Мюллером і Е. Геккелем. Проте зародок або молодий індивід в процесі свого розвитку не може повторити всі минулі етапи розвитку предків. У зв'язку з цим біогенетичний закон іноді називають біогенетичним правилом. Спроби зовсім відкинути існування біогенетичного закону суперечать реальній дійсності. Біогенетичний закон є одним з доказів поступового розвитку організмів від найпростіших до найскладніших.
Пізніше Олексій Сєверцов та його учні розробили таку класифікацію онтогенетичних явищ:
- палінгенез — ознаки повторення організації предків;
- ценогенез — ембріональні адаптації;
- гетеротопія — зміщення органів за місцем закладання;
- гетерохронія — зміщення органів у часі закладання;
- філембріогенез — новоутворення у зародків, які пов'язані з адаптацією дорослих організмів.
