Бутурлін Олександр Борисович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бутурлін Олександр Борисович (28 (18) липня 1694, Москва — 10 вересня (30 серпня) 1767) — граф (1760 р.), генерал-фельдмаршал (1756 р,), головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 1 грудня 1741 р. по 11 червня 1742 рр.), Московський генерал-губернатор (12 грудня 1742—1744 рр. та 9 червня 1762—1763 рр.)
| Бутурлін Олександр Борисович Бутурлин Александр Борисович | |||
.jpg) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1741 — 1742 | |||
| Попередник: | Шаховський Олексій Іванович | ||
| Спадкоємець: | Рум'янцев Олександр Іванович | ||
| |||
| 1742 — 1744 | |||
| Попередник: | Салтиков Володимир Семенович | ||
| Спадкоємець: | Левашов Василь Якович | ||
| 1762 — 1763 | |||
| Попередник: | Черкаський Петро Борисович | ||
| Спадкоємець: | Жеребцов Микола Григорович | ||
| |||
| 1735 — 1740 | |||
| Народження: |
18 (28) липня 1694 Москва, Російське Царство | ||
| Смерть: |
30 серпня (10 вересня) 1767 (73 роки) Александро-Невська лавра, Санкт-Петербург | ||
| Поховання: | Олександро-Невська лавра | ||
| Національність: | росіянин | ||
| Країна: |
 Російська імперія | ||
| Освіта: | Академія морської гвардіїd | ||
| Рід: | Бутурліниd | ||
| Батько: | Бутурлін Борис Іванович | ||
| Шлюб: | Yekaterina Kurakinad | ||
| Діти: | Петро (1734—1789); Варвара (1742—1784); Катерина (1750—1811) | ||
| Військова служба | |||
| Звання: | генерал-лейтенант, генерал-аншеф | ||
| Нагороди: |   | ||
Почав службу у 1714 році рядовим гвардії. З 1716 по 1720 рр. навчався в Академії морської гвардії. Після закінчення академії став денщиком Петра I та виконував навіть секретні доручення російського царя.
За правління Петра II генерал-майор О.Бутурлін посварився з князем Іваном Долгоруковим, товаришем імператора. За це він був відправлений до української армії.[1]
В 1735—1740 роках був Смоленським губернатором. В той же час, з 1738 року знаходився в армії, якою керував Бурхард Кристоф Мініх Брав участь у війні з Туреччиною, охороняв українські кордони від нападів.[2]
Після раптової відставки Іван Іванович Неплюєва новим керівником Правління гетьманського уряду 1 грудня 1741 року було призначено О.Бутурліна. На ці посаді він пробув недового — до 11 червня 1742 року.[3]
В цей час почалася війна з Швецією, в якій О.Бутурлін керував військами, що воювали в Естляндії, Ліфляндії і Великих Луках. За успіхи був отримав звання генерал-аншефа. Та в 1742 році призначається Московським генерал-губернатором (до 1744 року).
Довгий час О.Бутурлін був фаворитом російської імператриці Єлизавети Петрівни. Цей акт пояснює його швидке просування та все нові і нові звання. В 1747 р. О.Бутурлін отримав звання генерал-ад'ютанта, в 1749 р. — підполковника лейб-гвардії Преображенського полку. А в 1756 році мав уже звання — фельдмаршала, з велінням бути присутнім в конференції міністрів. Ще через чотири роки отримав титул графа.
За правління Петра III О.Бутурлін був відкликаний з армії і вдруге призначений 9 червня 7162 року Московським генерал-губернатором.[4]
.png)
