Будівля міністерства закордонних справ України
будівля в стилі сталінського ампіру на Михайлівській площі в Києві, де розташоване Міністерство закордонних справ України / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Будівля міністерства закордонних справ України?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Будівля міністерства закордонних справ України — будівля в стилі сталінського ампіру (монументалізм) на Михайлівській площі в Києві, де розташоване Міністерство закордонних справ України.
Будівля міністерства закордонних справ України | |
---|---|
Інформація | |
50°27′24″ пн. ш. 30°31′17″ сх. д. | |
Розташування | м. Київ, Михайлівська площа, 1 |
Країна | Україна |
Статус | споруда і пам’ятка архітектури |
Стиль | Сталінський ампір |
Початок будівництва | 1936 |
Завершено | 1939 |
Використання | Міністерство закордонних справ України |
Висота | |
Дах | 44 м |
Технічні деталі | |
Кількість поверхів | 6 |
Кількість кімнат | 331 |
Висота типового поверху |
5 метрів (перший поверх) 4.20 метрів (інші поверхи) |
Кількість ліфтів | 5 |
Корисна площа | 14372.5 м² |
Інше | |
Архітектор | Йосип Лангбард |
Сторінка на SkyscraperPage | |
Будівля міністерства закордонних справ України у Вікісховищі |
Будівля стоїть на пагорбі біля Дніпра, на верхньому кінці вулиці Десятинної біля верхньої станції фунікулера. Зліва від будівлі знаходиться будівля Дипломатичної академії МЗС України, а справа Михайлівський Золотоверхий монастир. З лицьової сторони будівлі знаходиться колонада корінфського ордера.
Загальні історичні відомості місцевості
На місці Михайлівської площі за давніх часів проходив яр, яким йшов узвіз до Подолу. Звідси ж починався схил гори в бік так званого «Перевісища» на місці сучасного Хрещатика. Над яром, з північного боку, йшов вал ще з часів князя Володимира. Його поновлювали у XVII-XVIII століттях.
Містобудівною домінантою був Михайлівський Золотоверхий монастир – один з найвизначніших архітектурно-художніх комплексів, що завжди відігравав велике значення у формуванні образу Києва. Михайлівський Золотоверхий собор, заснований 1108 р., був другою за розміром церквою стародавнього Києва. Після оновлення у XVIII ст. собор набув виразних барокових форм.
Приблизно на місці виходу сучасної вулиці Трьохсвятительської на Михайлівську площу у XVII столітті знаходилася брама з мостом через рів. 3 другої половини XVI століття місцевість навколо Михайлівського монастиря було включено в систему фортифікаційних укріплень Старого Києва, її обнесли валом. На початку сучасної Михайлівської вулиці звели другу Михайлівську браму. У 1830-х рр., в процесі підготовки та наступної реалізації нового генерального плану Києва 1837 р., ці вали, рови, яри, брами було знесено. Вирівняно і сплановано нові вулиці, що в основному повторювали напрямок старих доріг.
Сучасна вулиця Десятинна, на яку виходить бічний фасад будівлі Міністерства закордонних справ України, є частиною історичної Трьохсвятительської вулиці - однієї з давніх трас Старого міста, що відома з XVII століття.
Сусідня садиба по Трьохсвятительській вулиці №8 була вузькою, видовженою в глибину території, з останньої третини XIX століття належала О.П. Квасневській. На її території також знаходилися малоповерхові житлові та нежитлові будівлі. Ліворуч ділянка межувала з погостом Трьохсвятительської церкви.
Сучасний будинок МЗС частково зайняв садибу Трьохсвятительської церкви. Вона була збудована 1183р. на Великому князівському дворі (північно-східна частина Старокиївської гори) князем Святославом Всеволодовичем, героєм давньоруської поеми «Слово о полку Ігоревім». Церква слугувала за палацову, являла собою невеликий чотиристовпний хрестовокупольний храм з одним верхом і трьома апсидами, відрізнялася стрункими вертикальними пропорціями. Під час монголо-татарської навали 1240 р. будівля збереглася, хоча й занепала. Була перебудована у 1690-1700-х р. митрополитом Варлаамом Ясинським, внаслідок чого вигляд давньоруської будівлі значно змінився, вона набула барокового вигляду. Митрополит також утворив тут чоловічий монастир для старих і хворих монахів, що проіснував 80 років і у 1775 р. був закритий. Діючу церкву закрили в серпні 1934 р. і розібрали у 1935-1935рp.
У 1904 р. по фронту Десятинної вулиці за проєктом В. Ніколаєва була дзвіниця церкви у псевдоруському стилі, в нижньому ярусі якої містився проїзд на територію. Дзвіниця була знесена ще у 1929 р.
Залишки фундаментів церкви св. Василія за офіційною адресою вулиця Десятинна, 2, що збереглися на глибині 1.0 м, є пам'яткою археології місцевого значення[1]