Боярчук Олександр Олексійович

|портрет=

Олександр Олексійович Боярчук
рос. Александр Алексеевич Боярчук
Народився	21 червня 1931(1931-06-21) Грозний, СРСР
Помер	10 серпня 2015(2015-08-10) (84 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	фізик, астроном
Alma mater	Ленінградський університет
Галузь	астрономія
Заклад	Інститут астрономії РАН
Посада	президент[d][1]
Вчене звання	академік РАН
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР
Нагороди	Державна премія СРСР, 4 ордена
Особ. сторінка	ІНАСАН
Боярчук Олександр Олексійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боярчук.

Олександр Олексійович Боярчук (21 червня 1931 — 10 серпня 2015) — радянський і російський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1976), академік РАН (1987). Завідувач кафедрою експериментальної астрономії філіалу фізичного факультеті МДУ (Черноголовка, Московська область), директор Інституту астрономії РАН.

Фахівець в області фізики зірок. Вніс істотний внесок до розуміння процесів зоряної еволюції. Вперше встановив подвійність і дав пояснення спостережуваних властивостей так званих симбіотічеськіх зірок. Під його керівництвом був створений космічний ультрафіолетовий телескоп «Астрон» і в наш час^[коли?] ведуться наукові дослідження на міжнародній космічній станції «Альфа» з проблеми «Позаатмосферна астрономія».

Народився в Грозному. У 1953 закінчив Ленінградський університет. У 1953—1956 — аспірант Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР, з 1956 працює там же (з 1969 по 1987 — заст. директора з наукової роботи). Заступник голови Астрономічної ради АН СРСР.

Наукові роботи відносяться до фізики зірок. Виконав численні дослідження хімічного складу атмосфер зірок різних спектральних класів за даними як наземних, так і позаатмосферних (за допомогою супутників «Коперник», IUE) спостережень. Вивчав рухи в зоряних атмосферах, обертання зірок різних типів і склав (спільно з І. М. Копиловим) зведений каталог швидкостей обертання 2362 зірок. Ряд робіт присвячений нестаціонарним зіркам. Виконав дослідження зірок ранніх класів з емісійними лініями (типа Be); розглянув динаміку рухів в їхніх оболонках. Виявив надлишок гелію в атмосфері β Ліри. На підставі детального вивчення симбіотічних зірок розробив модель цих об'єктів, в якій подвійна система, що складається з холодного гіганта і гарячого карлика, оточена туманністю; отримав оцінки маси, температури, розмірів, щільність кожного з компонентів системи. Провів докладне дослідження нових зірок: вивчав структуру оболонок, їхній розвиток, визначав хімічний склад оболонок (знайшов в них надлишок вуглецю, азоту, кисню); спільно з Е. Р. Мустелем запропонував модель оболонки нової.

Див. також

• 2563 Боярчук — астероїд, названий на честь вченого^[2].

Примітки

1. https://www.iau.org/administration/membership/individual/3877/
2. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

• Р. Є. Гершберг. Боярчук Олександр Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
• Персональна сторінка Олександра Олексійовича Боярчука на офіційному сайті РАН (рос.)
• Астронет [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.]