![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c8/00193_hires.jpg/640px-00193_hires.jpg&w=640&q=50)
Благоговіння
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Благоговіння — «книжн. Найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність».[1][2] Благоговіти — дієслово від іменника благоговіння — «недок., книжн. Відчувати благоговіння, побожно схилятися перед ким-, чим-небудь».[1] Благоговійний — прикметник від іменника благоговіння — «книжн. Сповнений найщирішої поваги, шани; безмежно відданий; побожний».[1]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c8/00193_hires.jpg/640px-00193_hires.jpg)
![]() |
«У часи Іллі Федоровича Тимковського вихованці гімназії відзначались на екзаменах у всіх університетах. Між нами жила, ми й самі не знали чому, якась благоговійна повага до науки і до тих небагатьох учителів і навіть товаришів, які ревно нею займалися». | ![]() |
— згадував К.Д.Ушинський.[3] |
Це почуття найглибшої й найщирішої пошани й любові. Термін найчастіше вживається в релігійному контексті, позначаючи особливе відношення до сакрального, на відміну від профанного, але може також мати патріотичне (захоплення національними героями, трепетне відношення до державної символіки), естетичне (захоплення творами мистецтва), ідеологічне забарвлення тощо.
Слово «благоговіння» в наш час часто вживається у зв'язку з релігією. Це тому, що релігія часто стимулює емоції через визнання бога, надприродного та невимовного. Благоговіння включає упокорення себе в шанобливому визнанні чогось, що сприймається більшим за себе. Таким чином, релігія зазвичай є місцем, де відчувається благоговіння.
Однак благоговіння є власною емоцією, і її можна відчути поза сферою релігії.[4] Тоді як благоговіння можна охарактеризувати як переважну «чутливість до величі», благоговіння розглядається більше як «визнання суб'єктивної реакції на щось чудове в особистому (моральному чи духовному) відношенні, але якісно вище самого».[5] Природа, наука, література, філософія, великі філософи, лідери, митці, мистецтво, музика, мудрість і краса можуть виступати стимулом і центром благоговіння.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6c/Vasyl_Stefanyk.jpg/320px-Vasyl_Stefanyk.jpg)
![]() |
«Писати про Василя Стефаника важко. Особливо не просто. Укладаючи текст про ВЕЛИКОГО ПОКУТЯНИНА, переживаєш благоговійну повагу заразом зі щемом і біллю. Можливо не так оголено-емоційно, як писав і звучав він сам».[6] | ![]() |
Благоговійна повага є мимовільною емоційною реакцією на щось, що є «чудовим», але ми не можемо мати моральний обов'язок відчувати емоцію, благоговійна повага не може бути такою, якою ми зобов'язані всім людям.[7]