Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бернардацці Олександр Осипович (Йосипович) (нар. 2 серпня 1831, П'ятигорськ — пом. 14 (26) серпня 1907, Фастів, Київська губернія) — російський архітектор швейцарсько-італійського походження. Працював перш за все в Одесі, Кишиневі та Бендерах. Батько відомих архітекторів — Олександра та Євгена Бернардацці.
Олександр Бернардацці | |
---|---|
рос. Александр Осипович Бернардацци | |
Народження | 2 липня 1831 |
Смерть | 14 (26) серпня 1907 (76 років) |
Поховання | Кишинів |
Країна | Російська імперія |
Навчання | Санкт-Петербурзьке Будівельне училище |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Одеса, Кишинів, Євпаторія |
Архітектурний стиль | Класицизм, неокласицизм |
Найважливіші споруди | Готель «Брістоль», Одеська реформатська церква, Купецька біржа |
Батько | Giuseppe Bernardazzid |
Бернардацці Олександр Осипович у Вікісховищі |
Олександр Бернардацці народився 2 серпня 1831 року у місті П'ятигорськ, що на Кубані. Батьки, Осип Карлович та Доротея Вільгельміна Конраді, походили з швейцарсько-італійського роду, а батько теж був архітектором. Він з дружиною переїхав до Російської імперії з міста Памбіо (кантон Тічино), що у Швейцарії. В 12 років Олександра Осиповича відряджають до Санкт-Петербурга, навчатись на молодших курсах Будівельного училища (нині Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет). Закінчивши курси Бернардацці отримує професію помічника архітектора. І вже 1850 року він отримує молодшу технічну посаду в Бессарабській обласній будівельній та дорожній комісії.
Олександр Осипович майже 30 років працював головним архітектором Кишинева. А з 1875 року стає почесним громадянином міста.
1883 року архітектор переїжджає до Одеси, але продовжував працювати в Бессарабії, а через якийсь час почав працювати в Одеському університеті.
1879 року стає головним міським архітектором Одеси. Таким чином йому доручається зведення різних громадських будівель, участь, що споруджуються на замовлення міста, участь у будівельних комісіях. Першою його роботою був нагляд за будівництвом Одеського залізничного вокзалу, проєкт якого розробив столичній архітектор В. О. Шретер, далі слідує доробка проєкту Інвалідного будинку Старого кладовища, який виконав молодий архітектор Ю. М. Дмитренко. Також Бернардацці брав участь у будівництві Одеського оперного театру (бюро «Фельмер і Гельмер»), здійснював нагляд за спорудженням Реформатської церкви. Іноді виступав не тільки як будівельник, але й як підрядник або проєктувальник.
Окрім міських будівель виконував і приватні замовлення, за його проєктами було споруджено чимало будинків для осіб самого різного достатку, від простих двоповерхових флігелів до рясно оздоблених прибуткових будинків.
Сучасники дуже добре оцінювали творчій доробок архітектора. У столичному архітектурному журналі «Зодчій» у 1900 році була надрукована ювілейна стаття на честь 50-річної архітектурної діяльності О. Й. Бернардацці[1]. Одним з найкращих проєктів архітектора була доробка проєкту Нової біржі, яка вражає розкішшю рясного оздоблення і цілісністю вигляду. Саме на даній будівлі на честь 50-річного творчого ювілею на стіні головних сходів було встановлено бюст архітектора виконаний одним з найкращих одеських скульпторів Б. В. Едуардсом.
На початку ХХ століття залишається вірним стилю історизм, однак, спільно з тим починає використовувати декоративні фасадні кахлі, які можна побачити на будинках Петрококіно та Гарбузова. Кахляні панно були і у проєктах клінік Медичного факультету Новоросійського університету, однак у наслідок обмеженості бюджету цей задум залишився нереалізованим[2]. Дані проєкти були останніми відомими проєктами О. Й. Бернардацці у Одесі. У 1905—1906 роках він виступає у ролі підрядника по спорудженню нового міського будинку публічної бібліотеки, яку у наслідок затримок у роки революції вдалося закінчити лише на початку 1907 року.
Останнім відомим твором О. О. Бернардацці є спорудженний у 1907 році триповерховий будинок С. Д. Кравченкова на Садиковській вулиці на Молдаванці[3][4], к тому же районі, але північніше мешкав сам архітектор.
У 1884 році О. О. Бернардацці мешкав у Будинку Розенталя на Преображенській вул., 11 (тоді № 7)[5], що нині не існує. У 1888 році архітектор мешкає вже у будинку Беренца на Канатній, 35 (тоді № 23)[6], у 1890 Бернардацці проживав за адресою Старопортофранківська вул.,6, але така адреса існувала як з боку Молдованки (вул. Мечнікова), так і з боку нинішньої вул. Леонтовича[7]. У 1891 році Бернардацці проживав у будинку Вейнштейна на Князівській вул., 2 навпроти будинку ОВІРТТ[8]. У межах 1895–1896 років Бернардацці переїхав у будинок Новікова на вул. Буніна, 8[9]. У 1901 році Бернардацці переїхав у будинок підрядника Єрмошкіна на Ніжинській вул., 47 (тоді № 45Б)[10]. У межах 1902—1903 років він переїхав у споруджений за проєктом М. І. Лінецького будинок Амбелікопуло на вул. Дідріхсона, 7[11] — це останнє відоме місце мешкання О. О. Бернардацці.
27 (14) серпня 1907 року Олександр Осипович помер у місті Фастів, але згідно заповіту був похований у Кишиніві.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.