Бережний Василь Павлович

|Ukrcenter= |Примітки=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бережний.

Бережний Василь Павлович
Ім'я при народженні	рос. Василий Павлович Бережной
Народився	26 червня 1918(1918-06-26) Бахмач
Помер	19 березня 1988(1988-03-19) (69 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	журналіст, письменник наукової фантастики, перекладач
Сфера роботи	літературна діяльністьd[1], наукова фантастика[1], журналістика[1], перекладацтво[d][1] і науково-фантастична літератураd[1]
Мова творів	українська, російська
Напрямок	наукова фантастика
Нагороди

Васи́ль Па́влович Бережни́й (26 червня 1918, Бахмач — 19 березня 1988, Київ) — український письменник і журналіст.

Біографія

Народився в селі Бахмач (Чернігівська область) у селянській родині. Після закінчення загальноосвітньої школи поступив в Український технікум журналістики^[2] в Харкові. Друкуватися почав з 1936 року.

Закінчивши у 1937 році технікум, Бережний працював в редакціях газет «Прапор комуни» у Бахмачі, «Молодий комунар» у Чернігові. Як згадував уже в зрілому віці, ще під час навчання в Харкові йому трапилося побувати в обсерваторії, уперше подивитися на небо в телескоп. Гострі піки місячних гір, освітлені сонячним світлом, їхні різкі тіні, тріщини, Пряма Стіна, схожа на циклопічну інженерну будівлю, — все це залишило приголомшливе, незабутнє враження. Ця подія надихнула його написати своє перше науково-фантастичне оповідання «Планета житиме», яке було надруковане в 1938 році.

Німецько-радянську війну Бережному, що проходив кадрову службу в танкових військах, довелося зустріти на землях Західної Білорусі, вже в червні взявши участь у кровопролитних боях під Гродно і Барановичами. Потім — відступ, з важкими оборонними боями до самої Вязьми, важке поранення, вороже оточення. З жовтня 1943-го він знову в діючій армії, на Першому Білоруському фронті. Його участь у війні відзначено бойовими нагородами.

Після війни Бережний повертається до журналістської роботи — працює в редакціях газет «Молодь України», журналів «Дніпро», «Вітчизна», «Україна». У 1952 році закінчує Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. Усе активніше включається в літературну роботу — виступає з критичними рецензіями і статтями, нарисами, оповіданнями, незабаром береться і за повісті. У 1948 році з'являється його перша збірка документальних нарисів «За кермом». Потім виходять збірки «Сторінки життя» у 1952 році, «Кораблі сходять зі стапелів» у 1959. Його перу належать також повість про тодішнє сільське життя «Зелене море» (1955), пізня повість «Колюче терня» (1966).

Жив у Києві. Крім того, Василь Бережний перекладав з російської мови романи А. Коптєлова, п'єси М. Погодіна, А. Софронова. Він також є автором літературного портрета «Олесь Гончар» (1978).

Найбільш повно розкритися Василю Бережному вдалося в жанрі наукової фантастики. Уже його перша науково-фантастична повість «У зоряні світи» була надрукована видавництвом «Молодь» у 1956 році тиражем у 65 тисяч екземплярів. А в 1958 це ж видавництво перевидає її тиражем у 100 тисяч. Фантаст Бережний досягає чималої популярності, всі його наступні книги наукової фантастики незмінно друкувалися і перевидавалися масовими тиражами.

З-під його пера вийшло півтора десятка науково-фантастичних повістей, а також більше півсотні оповідань, які були об'єднані в десяток збірок. Твори Бережного були перекладені на багато іноземних мов: англійська, угорська, іспанська, латиська, молдавська, польська, російська, словацька, французька.

В. Бережний був учасником Першого Всесвітнього симпозіуму письменників-фантастів, що проходив у Токіо (Японія) у 1970 році в рамках Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього Європейського конгресу фантастів у Польщі у 1976 р.

Помер 19 березня 1988 року в Києві.

Дружина — Бережна Любов Флоріанівна, лікар. Син — Бережний Андрій Васильович, дочка — Бережна Оксана Василівна. Внук — Бережний Василь Андрійович, внучки — Бережна Ольга Андріївна, Бережна Юлія Андріївна.

Твори

Повісті

• 1956 — У зоряні світи
• 1961 — Блакитна планета
• 1963 — Дем'янко Дерев'янко, або Пригоди електронного хлопчика
• 1965 — Істина поруч
• Дилогія 1970 — Археоскрипт, 1981 — Архітектурна фантазія
• 1970 — У промінні двох сонць
• Дилогія 1971 — Під крижаним щитом, 1986 — До Золотого Сонця
• 1971 — Сакура
• 1975 — Молодший брат Сонця
• 1975 — Селенітка
• 1978 — Космічний Гольфстрім
• 1984 — Лабіринт

Збірки

• 1960 — Оаза в льодах
• 1962 — В небі — Земля
• 1970 — У промінні двох сонць
• 1971 — Під крижаним щитом
• 1975 — Повітряна лінза
• 1978 — По спіралі часу
• 1978 — Повернення «Галактики»
• 1980 — Космічний Гольфстрім
• 1984 — А до нас кит приплив (оповідання для дітей)
• 1986 — Лабіринт

Оповідання

• 1938 — Планета житиме
• 1958 — Чого не побачило скляне око
• 1959 — Повернення «Галактики»
• 1960 — Оаза в льодах
• 1960 — А ви ще не були на Марсі?
• 1960 — Чудодійний екстракт
• 1960 — Сонячне озеро
• 1962 — Таємнича статуя
• 1963 — Останній рейс «Бурана»
• 1964 — Формула життя
• 1966 — Останній шанс
• 1966 — Апарат інженера Сороки
• 1968 — Експедиція в природу
• 1970 — Ефемерида кохання
• 1970 — Закарбоване в серці
• 1971 — Легенда про щастя
• 1971 — Космічна Ніагара
• 1971 — Спалах у небі
• 1971 — Контакт цивілізації
• 1971 — «Сомнус моментаріум»
• 1971 — Музичній атавізм
• 1971 — Марсіанка
• 1971 — Синьосвітна богиня
• 1971 — Трагедія вулканної гори
• 1972 — Феномен ноосфери
• 1972 — Материн голос
• 1975 — Сонячна сага
• 1975 — Таємниця Дому вічності
• 1975 — Міжпланетний смерч
• 1975 — Повітряна лінза
• 1975 — Аварія
• 1975 — В космічній безвісти
• 1975 — Трівіум харонтіс
• 1975 — Сенсація на Марсі
• 1975 — Море Томи
• 1975 — Така далека подорож Чамхаба
• 1976 — Доля «Оракула»
• 1979 — Homo Novus
• 1980 — Експеримент «Корона»
• 1980 — Казус лінгва
• 1980 — Подарунок телепата
• 1980 — Брате мій, Орле
• 1980 — Юнак з моря
• 1980 — Детектор часу
• 1980 — Модель слави
• 1986 — Людина-маятник
• 1986 — Естафета Життя
• 1986 — Діти одного Сонця
• 1986 — Формула Космосу
• 1986 — Дарунки Шамбали
• 1986 — Загадкова Нова
• 1986 — Гравіантена Івана Мудрого
• 1986 — Тролейбусом до Хрещатика
• 1986 — Ох, ці телепати…
• 1986 — Віра-Віруня

Пам'ять

Ім'я Василя Бережного носить вулиця в місті Бахмач Чернігівської області з 7 грудня 2015 року [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.], яка до цього носила ім'я О. Кошового.

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
2. частина Харківського університету

Посилання

• Твори Василя Бережного [Архівовано 7 серпня 2012 у Wayback Machine.] // Укрлітера
• Аудіокниги Василя Бережного [Архівовано 5 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Аудіокниги Українською

Джерела

• Волинський Кость. Фантаст Василь Бережний // Вибрані твори. — К.: Дніпро, 1988 — С. 5—16.
• Чорна Н. І. Бережний Василь Павлович // Українська літературна енциклопедія. Т.1. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії імені М. П. Бажана, 1988 — С. 152.