Барабанні палички
ударні палички для гри на малому барабані, барабанній установці З Вікіпедії, вільної енциклопедії
ударні палички для гри на малому барабані, барабанній установці З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Барабанні палички — різновид парних калатал, що використовується для гри на малому барабані, ударній установці та деяких інших ударних інструментах.
Відмінні риси барабанних паличок від інших калатал:
Барабанні палички найчастіше виготовляються з дерева (клен, ліщина, дуб, граб, бук). Існують також моделі, зроблені цілком або частково зі штучних матеріалів — поліуретан, алюміній, вуглеволокно і т. ін. Часто зустрічаються випадки виготовлення зі штучних матеріалів наконечника палички, в той час як «тіло» палички залишається дерев'яним. Зараз все популярнішими стають нейлонові наконечники, за рахунок своїх виняткових характеристик зносостійкості. (див. Маркування паличок).
Частини барабанної палички та їх назви:
Для маркування паличок використовують буквенні (маркують сферу застосування) та цифрові (маркує товщину палички) позначки.
Цифри у маркуванні паличок означають товщину палички. Чим цифра менша, тим окружність більша.[1] Тобто паличка з маркуванням 5А товстіша за паличку з маркуванням 7А.
У залежності від ситуації барабанщик може застосовувати різні хвати та різні способи завдання удару. Найчастіше на ударних інструментах грають головкою палички, б'ючи нею по інструменту. Часто для специфічного звуку на тарілках грають плечем палички.
У метал-музиці деякі барабанщики використовують для гри товстий кінець палички.
Практика гри на барабанах паличками виробила кілька способів їх тримання (інакше — «хват», «замок»). В англомовній літературі застосовують термін (англ. grip).
Традиційний хват був розроблений, щоб зручно грати на малому барабані під час маршу, і був задокументований і популяризований Санфордом А. Мьоллером у його підручнику «Мистецтво гри на малому барабані»[2]. Тому іноді в англомовній літературі цей спосіб гри відомий як «метод Мьоллера».
Цей хват для гри у похідному оркестрі запозичили джазмени, перші з яких грали у подібних оркестрах і, пересівши за ударну установку, використовували саме цей хват. Їх почали наслідувати наступні покоління музикантів джазу, тому цей спосіб тримання паличок ще відомий під назвою «джазовий хват».
У 20 столітті став поширеним симетричний хват, який зараз має підвиди: французький хват, німецький хват та їхній гібрид — американський хват. Зараз і традиційний, і симетричний хвати так само поширені. Використання того, чи іншого виду хвату визначає стиль музики та уподобання самого музиканта.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
