Баланс сил (геополітика)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Бала́нс сил (англ. balance of power; нім. Mächtegleichgewicht або нім. Gleichgewicht der Kräfte) — ситуація в міжнародних відносинах, коли існує паритет або стабільність між сторонами. Поняття балансу сил «описує стан справ в міжнародній системі та пояснює поведінку держав в цій системі»[1]. Як поняття міжнародного права для позначення «рівноваги» між націями належить доктрині покликаній завадити посиленню однієї з націй до такого рівня, коли вона диктуватиме свою волю решті.
Принцип балансу сил лежав в основі зовнішньої політики Великої Британії починаючи з пізнього середньовіччя до завершення Другої світової війни. В основному, це означало постійний спротив Британії появі єдиної домінуючої сили (або союзу) в Європі. У випадку загрози появи такої сили Британія долучалась до союзу з наступною за потужністю країною для відновлення рівноваги.
Баланс сил лежить в основі теорії неореалізму. Згідно з цим принципом, держава може вдаватись або до балансування, або прилучитись до союзів сильніших держав. Під час війни вибір між балансуванням та прилученням може бути питання життя чи смерті держави.
Кеннет Волтц, провідний дослідник неореалізму, зазначив у книзі «Теорія міжнародної політики» (англ. Theory of International Politics) що «коли й існує якась особливо політична теорія міжнародної політики, то це точно теорія балансу сил».[2] Однак, це твердження було піддано критиці представниками інших шкіл дослідження міжнародних відносин, зокрема, конструктивістами та політичними економістами[3][4].