Баламу́тівка — село в Україні, у Розсошанській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області.
| село Баламутівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район | Хмельницький район |
| Громада | Розсошанська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA68040330030080415 |
| Основні дані | |
| Населення | 511 |
| Поштовий індекс | 32122 |
| Телефонний код | +380 3853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°18′45″ пн. ш. 27°02′54″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
305 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 31362, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Розсоша, вул. Центральна, 4 |
| Карта | |
  Баламутівка | |
 Баламутівка | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Походження назви
Костянтин Тищенко у своїй праці «Правда про походження українців» відносить назву Баламутівка до монголізмів (гунських і пізніших), а час їхнього виникнення — до VI—XIII століть н. е.[1]
Існують такі версії про походження назви Баламутівка:
- від дієслова збаламутитися, оскільки селяни не послухали поміщика і поселилися не в урочищі Круча, а між річками Вовк і Фоса;
- баламути — назва мешканців зруйнованого селища, які поселилися в заплавах.
Але ймовірно, що назва походить від власного імені засновника села.[2]
До давніх варіантів назви відносяться Balamutowcze (1583), Balamatowka (1650), Balamutowce (1678), Bałamutowka (1784), Баламутовка (1800)[2]
Географія
У селі є чотири ставки. Один із них, «Панський став», викопаний за Анциферова М. Є. на початку XX століття. Також у селі є ще три ставки: «Великий став», «Польовий став», «Малий став».[3]
Історія
На полях біля села є три давні кургани. Ще один розташований у селі.[4]
За 1,7 км на захід від села, на лівому березі струмка, що тече через село, розташоване поселення черняхівської культури. Поселення внесено до реєстру як об'єкт археології місцевого значення.
Ймовірна дата виникнення села з невеликих хуторів — 1564 рік[3].
_-_в'їзд_в_село.jpg)
У 1583 році було власністю роду Сенявських[5].
У 1715 році за підтримки князя Адама Чорторийського в Баламутівці була побудована трикупольна церква святого Архистратига Михаїла, а 1886 року — дзвіниця. Свого часу храм був уніатським, потім — православною церквою[3].
1862 року в Баламутівці була заснована трикласна церковно-приходська школа.
У кінці ХІХ століття село відносилось до Шаравської волості Проскурівського повіту. Було власністю Поморських, Погорецьких, у 1880 році власником був Порай-Кошиця.[5]
Станом на 1885 рік налічувало 118 дворів, 705 мешканців, мало парафіяльну православну церкву, школу, цегельний завод, постоялий двір, водяний млин[6].
_-_гуральня.jpg)
1898 року село належало почесному громадянину Євгену Феодоровичу Анциферову, який проживав в Одесі на Херсонській вулиці[7]. На початку XX століття село перейшло до його сина, Анциферова М. Є. При ньому був викопаний «панський став», побудовано водяний млин, гуральню, розбито величезний парк.
В 1906 році з квітня по листопад у селі відбувались заворушення селян. У 1913 році була збудована нова школа земського типу. В трьох класах навчалося 23 учні.
У 1918 році у Баламутівці діяла народна школа, при цьому земство сплачувало 500 карбованців річних оренди приміщення для земської школи, інші 100 карбованців — місцевий священник[8]. У 1918 році селяни спалили панський маєток.[9]
Після приходу до влади більшовиків, у 1920 році, діяв лікнеп для дорослих.
У 1929 році у селі було створено колгосп «Вільна праця», головою якого був Олійник О. С. В 1933 році колгосп перейменовано на імені Косіора, в 1938 році — імені Горького, в 1959 році — «Шлях Леніна», в 1963 році — «Гігант».
У 1933 році церкву було зруйновано активістами.
Під час Голодомору 1932—1933 років, за даними різних джерел, в селі загинуло біля 20 осіб. У 2008 році встановлено імена 15.[10]
У 1938 році у селі було засновано хор «Барвінок», якому 1970 році було присвоєно звання «народного хору».
В 1944 році в селі працювала семирічна школа. До неї ходили учні із сусідніх сіл — Шумівців, Лугового, хутора Виноградівського[3].
Станом на 1971 рік у селі проживала 1021 особа, була садиба найбільшого в районі колгоспу «Гігант», який спеціалізувався на свиноводстві, працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, швейна майстерня.[9]
У 1975 році відкрили новозбудовану школу, у якій діяв гурток юних конструкторів. Найвищим досягненням гуртка було створення робота, якого нарекли ТУПом (телекерований універсальний прилад).[3]
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
У 2006 році народному хору «Барвінок» присвоєно звання «Народний аматорський колектив».
4 січня 2015 року відбулося перше богослужіння у новозбудованому храмі на честь Архистратига Михаїла (УПЦ КП, тепер ПЦУ).
У 2015 році Баламутівська загальноосвітня школа І-III ступенів отримала статус навчально-виховного комплексу[3].
Інфраструктура
У селі діє середня загальноосвітня школа, є магазини, відділення «Укрпошти», фельдшерсько-акушерський пункт, клуб.
Населення
Населення становить 511 осіб.
Відомі люди
- Хімічев Борис Петрович (12 січня 1933, Баламутівка — 14 вересня 2014, Москва) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Росії (1993). Знімався у фільмах: «Айвенго», «Ати-бати, йшли солдати...», «Голова професора Доуеля», «Земля Санникова», «ТАРС уповноважений заявити…», «Баязет» та ін.
- Нагорний Леонід Сергійович — керівник хору «Барвінок», «Заслужений працівник культури»
- Дехтяр Іван Іванович — вчитель фізики, був керівником гуртка юних конструкторів
Посилання
- Погода в селі Баламутівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
