Бакинська комуна

Баки́нська кому́на — уряд радянського типу, що було сформовано в Баку та його околицях 25 квітня 1918 після спалаху етнічного насильства в Баку, відомої як Березневі події.^[1]

Бакинська комуна
Прапор
Дата створення / заснування	13 квітня 1918
Президент	Степан Шаумян
Офіційна мова	російська
Гімн	Інтернаціонал
Столиця	Баку
Форма правління	Радянська республіка
Замінений на	Диктатура Центрокаспія
Час/дата припинення існування	31 липня 1918

Термін «комуна» походив від прикладу Парижа 1871 року («Паризька комуна») й означав диктатуру пролетаріату в місцевому масштабі, але в союзі з усією Росією.

Історія

Під егідою Комуни її виконавчим органом, Бакинським Раднаркомом, на чолі якого стояв вірменський більшовик Степан Шаумян, була поспіхом здійснена серія радикальних реформ. Ці реформи включали реорганізацію судів і шкіл, експропріацію банків, судноплавних компаній, рибальських виробництв і нафтової індустрії.

Бакинський Раднарком продемонстрував певний рівень толерантності до своїх політичних опонентів. Причина полягала в тому, що за своєю сутністю політичні позиції більшовиків у Баку були слабкими. Більшовики складали меншість у міській раді й підтримувались тільки лівими есерами за мовчазної згоди правих есерів, меншовиків і дашнаків. Більше того, створення Бакинської Ради не було репрезентативним, оскільки не включало найбільший сегмент населення Баку — мусульман, до яких більшовики ставились як до «незрілих з революційної точки зору».

Відносини більшовиків з мусульманами ускладнювались також тим, що дашнаки мали значний вплив у Бакинській Раді й більше того — у збройних силах, які на 70% складались із вірменів під командуванням вірменського офіцера, полковника Аветісова. Коли Бакинська Червона Армія провела ризиковану та невдалу спроби атаки на Гянджу, вірменські солдати проявили свою ворожість до мусульманського населення, займаючись насильством і грабунками.^[2]

Поразка Червоної Армії в Геокчаї та подальша контратака Кавказької Ісламської Армії призвели до політичної кризи в Баку, який був погано підготовлений до оборони. Ті, хто не належав ані до більшовиків, ані до мусульман, почали відкрито агітувати за запрошення в Баку британського експедиційного корпусу генерал-майора Лайонела Денстервіля, який розміщувався в іранському порту Ензелі. 25 липня на розширеному засіданні Бакинської Ради, більшість, що складалась із дашнаків, правих есерів та меншовиків, проголосували за запрошення британських військ. На знак протесту члени Бакинського Раднаркому подали у відставку й 26 липня Комуна, після 97 днів існування була замінена на Диктатурою Центрокаспію. В очах азербайджанців Диктатура Центрокаспію була лише іншою формою більшовицько-вірменського союзу.^[3]

Джерела

• Тадеуш Свентоховський, Brian C. Collins. Baku Commune // Historical dictionary of Azerbaijan. — USA : Scarecrow Press, 1999. — С. 33-34. — ISBN 0810835509.
• Насиров Т. М. Боротьба за владу в Азербайджані: 1917–1920. — Баку, 1993
• Шаумян Сурен. Бакинська комуна. — Баку, 1927
• Кадишев. Інтервенція та громадянська війна в Закавказзі. — М., 1960

Примітки

1. Baku Commune — a Soviet-type government formed in Baku and its environs on April 25, 1918, following the outbreak of ethnic violence in Baku known as the March Days. Baku Commune. Historical Dictionary of Azerbaijan
2. Bolshevik relations with the Muslims were rendered more difficult by the fact that the Dashnakists wielded powerful influence in the Baku Soviet, and even more in its armed forces, which were 70 percent Armenian and under the command of an Armenian officer, Colonel Z.Avetisian. When the Baku Red Army made a risky and abortive attempt at an offensive at Ganja, the Armenian soldiers let loose their hostility toward the Muslim population in incidents of looting and violence. Baku Commune. Historical Dictionary of Azerbaijan
3. The Baku Sovnarkom resigned in protest, and on July 26, the Commune, after 97 days of existence, was succeeded by the Central Caspian Dictoatorship. In the eyes of Azeris, the Commune was another example of Bolshevik-Armenian collusion.