Багдадський погром 1941 року
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Багдадський погром 1941 року, відомий також як Фаргуд (араб. الفرهود, «експропріація») — погром, що відбувся проти єврейського населення Багдада 1–2 червня 1941 року, одразу після перемоги Великої Британії в англо-іракській війні. Заворушення відбулися в умовах вакууму влади, який стався після падінням пронацистського уряду Рашида Алі аль-Ґалайні, коли місто було в стані нестабільності.[4][5][6] Аль-Ґалайні прийшов до влади через переворот, що спричинив короткий період національної ейфорії, і був підігрітий твердженнями про те, що іракські євреї допомагали британцям.[7] Понад 180 євреїв[8] було вбито і 1000 поранено, хоча деяких неєврейських бунтівників також убили під час спроби придушити насильство. Відбулося пограбування єврейського майна і 900 єврейських будинків було зруйновано.[9]
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/84/Farhud_mass_grave.jpg/320px-Farhud_mass_grave.jpg)
Багдадський погром 1941 року | |
---|---|
погром, історія антисемітизмуd, Anti-Judaismd і історія Близького Сходу[1] | |
Місце атаки | Багдад |
Дата | |
Загиблі | 180[2][3] |
Результатом була масова міграція євреїв з Іраку. До 1951 р. з країни виїхало, в основному до Ізраїлю, 110 тис. євреїв — 80 % всього єврейського населення Іраку.[10] Історики називали Фаргуд «забутим погромом Голокосту» і «початком кінця єврейської общини Іраку», яка проіснувала понад 2500 років.[11]