Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ахіє́зер Ілля Олександрович (2 березня 1938, Харків — 13 травня 1989, там само) — фізик-теоретик. Син О.І. Ахієзера. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1970). Премія імені К. Синельникова АН УРСР (1978) та імені М. Крилова АН УРСР (1989).[1]
Ахієзер Ілля Олександрович | |
---|---|
Народився | 2 березня 1938 Харків, Українська РСР, СРСР |
Помер | 13 травня 1989 (51 рік) Харків, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Діяльність | фізик-теоретик, викладач університету |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна ННЦ ХФТІ |
Вчене звання | професор і професор[d] |
Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Аспіранти, докторанти | Баранник Євген Олександрович |
Батько | Ахієзер Олександр Ілліч |
Нагороди |
Закінчив Харківський університет (1959). Працював у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (1959-1989), зокрема у 1970-1989 — начальник лабораторії; від 1968 викладав у Харківському університеті. Дослідження в галузі теорії ядра; плазми, зокрема флуктуацій у двотемпературній плазмі; фізики твердого тіла, зокрема теорії магнетизму та аморфних металів, радіаційних пошкоджень, нелінійної динаміки магнітодіелектриків, розсіяння світла в умовах магнітоакустичного резонансу. І.О. Ахієзер одержав низку важливих результатів в теорії магнетизму металів і теорії невпорядкованих магнітних систем та скла.[1]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.