Аріарат IV
цар Каппадокії / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Аріарат IV Евсеб (дав.-гр. Ἀριαράθης Δ' Εὐσεβής) — правитель Каппадокії в 220-163 роках до н. е., син басилевса Аріарата III і його дружини, македонки Стратоніки. Його правління тривало приблизно 57 років[1][2].
Аріарат IV Евсеб | |
---|---|
дав.-гр. Βασιλεύς Ἀριαράθης Εὐσεβής | |
Басилевс Каппадокії | |
Правління | 220 до н.е — 163 до н. е. |
Попередник | Аріарат III |
Наступник | Аріарат V Філопатор |
Біографічні дані | |
Народження | 3 століття до н. е. |
Смерть | 2 століття до н. е. |
У шлюбі з | Антіохіда |
Діти |
Аріарат Ороферн Нікіфор Аріарат V Філопатор Стратоніка Дочка (Лаодіка?) |
Династія | Аріаратиди |
Батько | Аріарат III |
Мати | Стратоніка Каппадокійськаd |
Медіафайли у Вікісховищі |
Аріарат IV народився у родині басилевса Каппадокії Аріарата III та його дружини Стратоніки, яка за різними відомостями була сестрою або дочкою басилевса держави Селевкідів Антіоха II Теоса. У 220 році до н. е. батько зрікається влади на користь малолітнього Аріарата IV. Історик Олег Габелко[ru], виходячи з юного віку правителя, вважав, що Аріарат IV був молодшим сином Аріарата III, або ж давні автори дещо применшили його вік на момент воцаріння[3][4].
Басилевс був одружений з Антіохідою, однією з дочок селевкідского басилевса Антіоха III Великого та його дружини Лаодіки. Олег Габелко датував шлюб приблизно 195 до н. е., а дослідника Рензо Лукеріні приблизно 193—192 до н. е.[5] Це був політичний шлюб, за допомогою якого Антіох Великий хотів отримати підтримку Аріарата IV у майбутній війні з Римською республікою. Сподівання Антіоха виправдалися і каппадокійці залишалися його союзниками аж до поразки у битва при Магнезії[6][7]. На думку Рензо Лукеріні, з урахуванням дати народження каппадокійського басилевса, це був не перший його шлюб[5].
Згідно з Діодором Сицилійським, Антіохіда, «бувши надзвичайно підступною», спочатку не маючи своїх дітей, видала за своїх двох хлопчиків — Аріарата та Ороферна. Однак потім Антіохіда сама народила двох дочок, у тому числі Стратоніку, що згодом вийшла заміж за пергамського басилевса Аттала II, і Мітрідата — майбутнього басилевса Аріарата V. Після цього, оголосивши старших дітей підставними, влаштувала так, щоб Аріарат був відправлений з відповідним його статусу грошовим на виховання до Риму, а Ороферн — до Іонії (за припущенням російського історика Олега Габелка, до Прієни)[8]. За зауваженням антикознавців, повідомлення Діодора, попри свою ґрунтовність, вважається фальшивим. Можливість існування подібної ситуації за повного незнання Аріарата IV виглядає малоймовірною. Однак при цьому повністю відповідає інтересам наймолодшого з братів, Мітрідата, який подбав про потрібне йому викладення подій у династичній традиції — зображення старших братів незаконнонародженими. Можливо, старші сини мали підтримку матері, а молодший — батька. Тому Аріарат і Ороферн, коли Антіохіда, не зумівши досягти реалізації своїх намірів і, можливо, розлучившись із чоловіком, у 170-х роках до н. е. повернулася до Сирії, були змушені на вимогу батька залишити Каппадокію[9][10].
Гробниця Аріарата IV знаходилася у Мазаці, де пізніше була похована Антіохіда та їх дочка вбиті в Антіохії на Оронті[11][12].
У Кабінеті медалей зберігається унікальна каппадокійська тетрадрахма (PI.XX.1), яку дослідник Теодор Рейнах приписав Аріарату III. Отто Меркгольм на основі аналізу монограм встановив, що це монета Аріарата IV, і вона була викарбувана після сходження на трон селевкідського правителя Антіоха IV[13]. Зображений на монеті правитель мав глибокі складки у рота та випнуту нижню губу. На думку Германа Гафнера, через такі характерні риси обличчя, дослідники одразу б ідентифікували б інші зображення басилевса у разі їх знаходження[14].
Аналізуючи зображення царя на монетах, дослідники дійшли висновку, що він мав збільшену щитоподібну залозу[15]