Артемісія II Карійська

Артемісія II (д/н-348 рік до н. е.) — володарка Карії та Галікарнасу з 353 до 348 року до н. е., войовниця, що звела галікарнаський Мавзолей. Вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Артемісія II Карійська
дав.-гр. Ἀρτεμισία
Народилася	невідомо
Померла	350 до н. е.[1] Галікарнас, Карія
Діяльність	суверен
Титул	королева-консорт
Рід	Hecatomnidsd
Батько	Гекатомн
Брати, сестри	Ада Карійська[2], Ідріей, Піксодар і Мавсол[1]
У шлюбі з	Мавсол[1]
Діти	Піксодар
Медіафайли у Вікісховищі

Колосальні статуї з Мавзолею в Галикарнасі традиційно ідентифікуються як Артемісія II та Мавзол.Близько 350 р. до н. е., Британський музей, Лондон

Життєпис

Була донькою сатрапа Карії Гекатомна. Народилася ймовірно у м. Міласи, на той час столиці Карії.

За карійськими звичаями була одружена з власним братом — володарем Карії Мавсолом. Співправила як дружина, народила сина Піксодара^[3].

Відомостей щодо її молодих років та життя за правління чоловіка немає. Після його смерті у 353 році до н. е. Артемісія успадкувала владу і продовжила правління. Відразу по смерті Мавсола повстав Родос, але Артемісія II хитрістю придушила повстання, після чого інші залежні від Карії землі визнали її своєї володаркою.

Для увічнення своєї перемоги над родосцями і захоплення острова, Артемісія звела на Родосі статую. Після здобуття незалежності від Карії, родосці закрили доступ до статуї, за що вона отримала назву «абатон» (грец. Ἄβᾰτος, «недоступний, непрохідний»).

Модель мавзолею з парку Мiniaturk в Стамбулі

Будівництво мавзолею

Артемісія стала відома в античному світі передовсім скорботою за чоловіком і братом Мавсолом. Вона закликала найвідоміших риторів свого часу (Навкрата, Ісократа, Теодекта і Феопомпа) виголошувати Мавсолу похвальні епітафії своєму покійному чоловікові.

Артемісія II

Для увіковічення пам'яті Мавсола, Артемісія почала зводити в Галікарнасі монументальну гробницю, названу пізніше Антипатром Сидонським одним з Семи чудес світу. З тих пір назва гробниці Мавсола (мавзолей, грец. Μαυσωλεῖον) позначає всі розкішні або з інших причин значущі усипальниці. Цариця не побачила закінчення будівництва мавзолею (пліткували, що вона підмішувала прах Мавсола у свої напої, потроху довівши себе до смерті).

Похована смерті поряд з чоловіком у Мавзолеї.

Див. також

• Артемісія І Карійська
• Ада Карійська
• Мавзолей

Примітки

1. Любкер Ф. Artemisia // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 164–165.

   d:Track:Q4249594d:Track:Q45274651d:Track:Q101490d:Track:Q656d:Track:Q694826d:Track:Q4135787d:Track:Q30059240d:Track:Q24933120d:Track:Q1459210
2. Любкер Ф. Ἄδα // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 16.

   d:Track:Q45273628d:Track:Q4249594d:Track:Q101490d:Track:Q656d:Track:Q694826d:Track:Q4135787d:Track:Q30059240d:Track:Q24933120d:Track:Q1459210
3. Elizabeth D. Carney (2005).

Джерела

• Elizabeth D. Carney: Women and dunasteia in Caria. In: American Journal of Philology 126, 2005, S. 65–91
• Violaine Sebillotte Cuchet: The Warrior Queens of Caria (Fifth to Fourth Centuries BCE). In: Jacqueline Fabre-Serris, Alison Keith (Hrsg.): Women & War in Antiquity. Johns Hopkins University Press, Baltimore 2015, ISBN 978-1-4214-1762-2, S. 228–246
• Walther Judeich: Artemisia 3). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band II,2, Stuttgart 1896, Sp. 1441—1442.
• William S. Greenwalt: Artemisia II. In: Anne Commire (Hrsg.): Women in World History. A Biographical Encyclopedia. Band 1: Aak–Azz. Yorkin u. a., Waterford CT u. a. 1999, ISBN 0-7876-4080-8, S. 509–514.