Арабська літературна мова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Арабська літературна мова (араб. اللغة العربية الفصحى al-luġatu l-ʿarabīyatu l-fuṣḥā — коротко аль-фусха) або АЛМ, також, в західній арабістиці, Сучасна стандартна арабська мова (Modern Standard Arabic або MSA) — наддіалектний різновид арабської мови, яка використовується на письмі та у формальній мові освічених арабів. Частина арабської макромови. Універсальна форма і стандарт «високої» мови. Офіційна мова і мова адміністрації й освіти у всіх 22 арабських країнах. Крім того, функціонує як одна з офіційних мов Ізраїлю, Еритреї та Чаду, а також як національна мова в Танзанії[1].
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2012) |
Використовується в першу чергу як письмова мова, мова літератури (напр. творів нобелівського лауреата Махфуза) і мова ділового спілкування, а також як мова усіх арабських ЗМІ (напр. BBC Arabic, катарський телеканал «Аль-Джазіра»[2] і арабська Вікіпедія).
Літературною арабською з різною частотою користуються 208 000 000 осіб у всіх арабомовних країнах[3].
Більшість сучасних дослідників розрізняють два загальних різновиди ал-фусха: Класична арабська літературна мова (КАЛМ) (اللغة العربية التراثية, فصحى التراث fuṣḥā at-turāth), мова Корану і ранньої ісламської літератури (7-9 вв.), та Сучасна арабська літературна мова (فصحى العصر fuṣḥā al-ʻaṣr), норма, що використовується в наші дні.