Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Аня Дорфманн (9 липня 1899, Одеса, Російська імперія – 21 квітня 1984, Нью-Йорк, США) — американська піаністка та педагог, яка багато років викладала в Джульярдській школі в Нью-Йорку та була першою з небагатьох жінок-піаністок, які грали або записувались під керівництвом Артуро Тосканіні.
Аня Дорфманн | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 9 липня 1899[1][2] |
Місце народження | Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
Дата смерті | 21 квітня 1984[1] (84 роки) |
Місце смерті | Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
Громадянство | США |
Професії | вчителька музики, піаністка |
Освіта | Вища національна консерваторія музики і танцюd |
Вчителі | Isidor Philippd[3][4] |
Інструменти | фортепіано |
Заклад | Джульярдська школа |
Народилася в Одесі, Російська імперія (нині Україна) у 1899 році, в родині купця. Свій перший концерт дала в 11 років. Приблизно в цей час вона виступала дуетом з ще молодшим Яшею Хейфецем[5][6]. У 1916—1917 роках навчалася з Ісидором Філіппом у Паризькій консерваторії[7][8], потім повернулася до Російської імперії у розпал революції. 1920 року повернулася до Франції, почала свою професійну кар'єру в Бельгії[7] і протягом наступних 15 років грала в Європі та Великій Британії під керівництвом таких диригентів, як Віллем Менгельберг, Томас Бічем і Генрі Вуд[9]. За цей час вона облаштувалася у Лондоні[8]. Серед артистів, з якими вона виступала у Великій Британії, були Джон Маккормак[10][11] і Геддл Неш[12].
1936 року дебютувала в Нью-Йорку у Town Hall[5] і знову виступила там у 1938 і 1939 роках. Вона стала першою піаністкою, яку залучив як солістку Артуро Тосканіні[5][13], під його керівництвом вона зіграла «Фантазію для фортепіано, хору та оркестру» Бетховена з його симфонічним оркестром NBC 2 грудня 1939 року[14]. Пізніше вони зіграли всі фортепіанні концерти Бетховена[5][15] і записали Перший концерт у 1945 році (існує також запис живого виступу 1939 року)[14]. Вона оселилася у США у 1938 році[8], гастролюючи та записуючись. Її агентом на той момент був Девід Рубін[16]. Серед її виступів — концерти під керівництвом Сергія Кусевицького[17].
1947 року Аня Дорфманн активно працювала з актрисою Барбарою Стенвік, яка знімалася у фільмі «Інша любов», в ролі піаністки[18]. Хоча Аня Дорфманн виконала фортепіанну партію, вони займалися по три години на день, щоб рухи акторки відповідали музиці[19].
1956 року[5] (за деякими джерелами 1966 рік) приєдналася до факультету фортепіано Джульярдської школи, де працювала до кінця свого життя[8][9]. Учнями Ані Дорфманн були Лев Наточенний[20], Олександр Пєсканов[21][22], Солвейг Фансет[23], Мінуетта Кесслер[24], Реймонд Джексон[25], Суезенн Фордем[26], Роман Маркович[27], Роберт Шеннон[28] і Маріан Мігдал[29].
Вийшла на пенсію у червні 1983 року і померла 21 квітня 1984 року у віці 84 років[30].
Була дружиною Володимира Дорфманна, російського бізнесмена, з яким познайомилася в Парижі. Їхня донька, Наташа Ульман (1929—1986), була письменницею, яка писала під псевдонімом Наташа Стюарт; була автором «Лихого ока й інших історій» і часто дописувала в «Нью-Йоркер». Ульман мала двох синів, Ніколас й Алекс Ульмани[31].
Аня Дорфманн зробила кілька записів переважно для RCA Victor, деякі з найвідоміших з яких:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.